ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/3460/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача 1 - Дорогін К.Ю.,
відповідача 2 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2020
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях
до: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця";
Міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа №13"
про визнання недійсним з моменту укладення додаткового договору.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
1.1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Відділення ФДМ) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") та Міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа №13" (далі - Музична школа) про визнання недійсним з моменту укладення додаткового договору від 18.03.2016 до договору оренди №12/02-3481-ОД від 07.07.2009, укладеного Приватним акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") та Музичною школою (далі - Додатковий договір від 18.03.2016, Договір оренди).
1.2. Відділення ФДМ, посилаючись на статті 203, 215, 236, 651, 653, 761 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статтю 207 Господарського кодексу України (далі - ГК), статті 5, 10 Закону України від 23.02.2012 № 4442-VI "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" (в чинній редакції - Закон України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"), зазначає: Додаткова угода незаконна, оскільки укладена без участі Відділення ФДМ як орендодавця за Договором оренди, предметом якого є нерухоме майно, що належить до державної власності; ПАТ "Українська залізниця" на момент укладення Додаткової угоди від 18.03.2016 не набуло права власності на майно, передане в оренду за цим правочином; зазначеним Законом порядок передачі майна в оренду не врегульовано, тоді як наказом правління ПАТ "Укрзалізниця" від 10.02.2016 № 071 "Про деякі питання щодо майна ПАТ "Укрзалізниця" було заборонено, зокрема, вчиняти дії щодо передачі в оренду майна, внесеного до статутного капіталу цього товариства, та майна, набутого ним під час господарської діяльності, до визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.
2. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2019 (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2020 (колегія суддів: Іванов О.Г., Подобєд І.М., Антонік С.Г.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги
3.1. АТ "Укрзалізниця" просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Аргументи учасників справи
4.1. Аргументи касаційної скарги
4.1.1. АТ "Укрзалізниця", звернувшись із касаційною скаргою 10.03.2020, тобто після набрання чинності Законом України 15.01.2020 № 460-IX, яким внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначає, що має право оскаржити до суду касаційної інстанції ухвалені у справі судові рішення відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 ГПК у чинній на час подання касаційної скарги редакції, оскільки:
ухвалюючи оскаржувані судові рішення, попередні судові інстанції виходили з того, що на момент укладення Додаткової угоди від 18.03.2016 ПAT "Укрзалізниця" (АТ "Укрзалізниця") не відбулася державна реєстрації права власності цього товариства на нерухоме майно - об`єкт оренди, тому ПAT "Укрзалізниця" не мало право укладати зазначений правочин як орендодавець; в основу такого висновку попередніх судових інстанцій покладено висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 04.06.2019 року зі справи № 904/4125/18; при цьому суд апеляційної інстанції послався на зазначений висновок як на джерело правозастосовної практики у розумінні частини четвертої статті 236 ГПК;
проте Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 зі справи № 918/792/18 відступив від висновку, викладеного в постанові від 04.06.2019 зі справи № 904/4125/18. З огляду на зазначені обставини попередні судові інстанції, зокрема, дійшли помилкового висновку, що права власності ПАТ "Укрзалізниця" на нерухоме майно - предмет оренди за договором виникли лише з моменту державної реєстрації права власності на це майно. Суд касаційної інстанції в межах справи № 918/792/18 дійшов висновку, що АТ "Українська залізниця" набуло право власності, зокрема на об`єкти нерухомості, внесені до його статутного капіталу у процесі корпоратизації, з моменту їх внесення та підписання передавального акта, яким таке нерухоме майно прийнято від юридичних осіб, на базі яких утворено це товариство;
Отже, попередні судові інстанції неправильно застосували положення частини четвертої статті 334, частини другої статті 107 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".
4.1.2. АТ "Укрзалізниця", посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК, також зазначає, що:
суди попередніх інстанцій протиправно не застосували у справі правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.05.2019 зі справи № 459/2679/16-ц;
згідно з цим висновком існує презумпція можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого положеннями Цивільного процесуального кодексу України;
усупереч висновкам судів попередніх інстанцій, матеріали справи не містять жодного листа, яким Музична школа повідомила Відділення ФДМ про укладення нею оспорюваного додаткового договору, що унеможливлює встановлення конкретної дати, з якої позивач вважається таким, що ознайомлений з фактом порушення власних майнових прав;
за таких обставин необхідним є встановлення судом моменту, з якого Відділення ФДМ могло дізнатись про порушення його прав, як відправної точки для відліку строку звернення позивача до суду з позовною заявою;
суди першої та апеляційної інстанцій самоусунулись від встановлення зазначеного моменту та обмежилися виключно ствердженням факту ознайомлення Відділення ФДМ з порушенням власних майнових прав після направлення на адресу Музичної школи листа про відмову від основного договору оренди;
така позиція суду є порушенням пункту 2 частини першої статті 237 ГПК України, згідно з яким при ухваленні судового рішення суд вирішує питання про те, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
відмова позивача від доведення у суді факту дотримання ним позовної давності не може бути підставою для його незастосування у спірних відносинах.
4.1.3. АТ "Укрзалізниця" на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК стверджує, що: попередніми судовими інстанціями не застосовано до спірних відносин висновків Верховного Суду, зазначених у постановах від 03.10.2018 у справі № 904/9726/17, від 25.10.2018 у справі № 910/19164/17, від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17, щодо необхідності доведення позивачем під час звернення до суду з позовом про визнання недійсними договорів наявності у нього порушеного права або інтересу внаслідок укладення договору. Таким чином, суди порушили приписи статті 15 ЦК та статті 2 ГПК.
4.2. Аргументи, зазначені у відзивах на касаційну скаргу
4.2.1. Відділення ФДМ 18.04.2020 (згідно з інформацією, наявною на офіційному сайті АТ "Укрпошта") надіслало відзив на касаційну скаргу, який береться до уваги на підставі пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК, яким доповнено зазначений розділ відповідно до Закону України 30.03.2020 № 540-IX.
4.2.2. Відділення ФДМ не погоджується з касаційною скаргою та вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав:
на момент укладання оспорюваного додаткового договору (18.03.2016) ПАТ "Українська залізниця" не зареєструвало належним чином право власності на об`єкт оренди за договором оренди № 12/02-3481-ОД, оскільки відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності за ПАТ "Укрзалізниця" право власності на будівлю розміщену за адресою: м. Дніпро, вул. Семафорна, 42, зареєстроване лише 07.06.2017, форма власності - державна. Водночас відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 Господарського кодексу України та статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення;
суди неправильно застосували частину четверту статті 10 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.06.2019 по справі № 904/4125/18 чітко встановлено, що майно, передане до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", також підлягає державній реєстрації та право власності на таке майно виникає з моменту його державної реєстрації.
посилання скаржника на постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 зі справи № 910/10987/18 та від 21.02.2020 зі справи № 918/792/18 необґрунтовані, у зв`язку з тим, що предмет спору у зазначених справах абсолютно не стосується предмета спору, який розглядається у справі № 904/3460/19.
5. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
5.1. 07.07.2009 Відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області (на час розгляду справи - Відділення ФДМ) та Музична школа уклали Договір. Відповідно до пункту 1.1 Договору Відділення ФДМ як орендодавець передає, а Музична школа як орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно нежитлове вбудоване приміщення, площею 312,18 кв .м, розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Семафорна, 42 на 3-4 поверсі(ах) будівлі, що перебуває на балансі Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (балансоутримувач), вартість якого визначена зі звітом про оцінку/актом оцінки на 09.06.2009 і становить за незалежною оцінкою/залишковою вартістю 1 535 960 грн (далі - Майно); Майно передається в оренду з метою розміщення навчального закладу, що фінансується з міського бюджету (пункт 1.2 Договору).
5.2. Відповідно до пункту 10.3 Договору зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (а.с.15-18).
5.3. Додатковими угодами від 12.07.2010, 17.09.2012, 06.05.2013, 07.08.2014, 31.03.2015 до пункту 10.1 Договору внесені зміни, згідно з якими дію Договору пролонговано до 31.07.2015.
5.4. Відповідно до додаткової угоди від 21.10.2015 до Договору його дію пролонговано з 01.08.2015 до моменту створення (реєстрації) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", але не більше ніж по 31.12.2015.
5.5. Відділення ФДМ стверджує, що з 01.01.2016 Договір автоматично продовжив свою дію.
5.6. Відділення ФДМ надіслало Музичній школі листа від 13.07.2016 №16-02-03841, у якому повідомило про відмову від Договору внаслідок порушення орендарем істотних умови Договору в частині своєчасної сплати орендної плати та про обов`язок сплатити вищезазначену заборгованість до державного бюджету та надати позивачу в тижневий термін з моменту одержання цього повідомлення один екземпляр акта приймання-передачі об`єкта оренди балансоутримувачу.
5.7. 18.03.2016 ПАТ "Укрзалізниця" як правонаступник усіх прав та обов`язків державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту (орендодавець) та Музична школа уклали Додатковий договір від 18.03.2016 до Договору, відповідно до пункту 1 якого ПАТ "Укрзалізниця" є орендодавцем Майна.
5.8. ПАТ "Укрзалізниця" стверджує, що з моменту складання передавального акта від 18.08.2015 та/або акта оцінки майна залізничного транспорту, що підтверджують виникнення та перехід прав на майно, внесене до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", та державної реєстрації зазначеної юридичної особи (21.10.2015) це товариство набуло право власності на нерухоме майно, нежитлове вбудоване приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Семафорна, 42 на третьому та четвертому поверхах, що є об`єктом оренди за Договором оренди.
5.9. Позивач вважає, що спірний додатковий договір укладено з порушенням порядку його укладення, що й стало причиною звернення з позовом до суду.
5.10. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи АТ "Укрзалізниця" щодо пропущення позивачем давності на звернення з цим позовом до суду. При цьому апеляційним судом зазначено:
позов подано 08.08.2019, оспорюваний правочин укладено 18.03.2016;
матеріали справи не містять жодного листа, яким би Музична школа або ПАТ "Укрзалізниця" повідомляли Відділення ФДМ про укладення ними оспорюваного додаткового договору; таким чином, оскільки позивач не був стороною оскаржуваного договору, а в матеріалах справи немає жодних доказів повідомлення позивача про його укладення протягом періоду з 18.03.2016 по 08.08.2016 (межі пропуску позовної давності), господарський суд дійшов вірного висновку, що позов подано в межах позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК; доводи АТ "Укрзалізниця" про існування у Відділення АМК реальної можливості ознайомлення з фактом укладення оспорюваного додаткового договору ще у березні-квітні 2016 року за умови виконання позивачем покладених на нього законодавством та умовами договору обов`язку щодо контролю за надходженням орендної плати, є лише припущеннями останнього, оскільки жоден нормативний акт не зобов`язує орендодавця пересвідчуватися у орендаря, щодо укладання ним додаткових угод стосовно орендованого майна з іншими особами.