Окрема думка суддів Великої Палати Верховного Суду
Антонюк Н. О., Пророка В. В.
у справі № 9901/511/19 (провадження № 11-1233заі19)
Постановою від 5 березня 2020 року Велика Палата Верховного Суду залишила без задоволення апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ) на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року в адміністративній справі за позовом ГПУ до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, а вказану ухвалу залишила без змін.
Не погоджуємось з таким рішенням більшості колегії суддів, а тому вважаємо за необхідне висловити в цій справі окрему думку.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що стаття 65 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) регламентує порядок та підстави оскарження рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя чи рішення про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, зміст якої свідчить про відповідне право судді на таке оскарження. Водночас права на оскарження рішень ВРП у випадку відмови цього органу в задоволенні клопотання Генерального прокурора про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя наведений Закон не визначає. Такий підхід законодавця спрямований на виключення ситуацій зловживання органами правопорядку правом на таке звернення та забезпечення гарантій суддівської незалежності й недоторканності.
У цій справі позивач фактично оскаржує рішення ВРП, яке не стосується інтересів та не порушує прав ГПУ, а має безпосередній вплив лише на суддю, стосовно якого воно ухвалене, тобто є актом індивідуальної дії.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ГПУ не наділена повноваженнями щодо звернення з позовами до суду про скасування рішення ВРП у разі відмови в задоволенні клопотання про відсторонення судді від здійснення правосуддя, а, отже, і оскаржуване рішення ВРП не може бути предметом розгляду адміністративного суду за зверненням ГПУ.
Підстави та мотиви висловлення окремої думки
У статті 154 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) визначено загальні положення для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як відсторонення від посади. Зокрема, у частині першій цієї статті вказано, що відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Спеціальною нормою (статтею 155-1 КПК України) визначено спеціальну процедуру щодо тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності та продовження строку такого тимчасового відсторонення. Відповідно до цієї спеціальної норми рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється ВРП на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.
Тобто кримінальний процесуальний закон визначив загальну і спеціальну процедури для обрання такого заходу забезпечення кримінального провадження, як відсторонення від посади для загального суб`єкта і спеціальн