У Х В А Л А
16 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 640/109/19
Провадження № 11-778апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши заяву представника Дмитраша О.М., поданої в інтересах ОСОБА_1 про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2019 року у справі № 640/109/19 за позовом ОСОБА_1 до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Деснянська РДА) про визнання бездіяльності неправомірною, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати бездіяльність відповідача в частині відмови у скасуванні реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , неправомірною;
- зобов`язати скасувати реєстрацію місця проживання малолітньої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, в порядку, визначеному пунктом 28 Правил реєстрації місця проживання та порядку передачі органам реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 8 січня 2019 року відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки спір між сторонами підлягає розгляду за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 4 квітня 2019 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 січня 2019 року змінив у мотивувальній частині, оскільки суд помилково вказав на те, що предметом спірних відносин у цій справі є користування та розпорядження майном, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 .
В іншій частині ухвалу залишено без змін.
Не погодившись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 19 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2019 рокузалишила без змін.
У березні 2020 року представник Дмитраш О. М. в інтересах ОСОБА_1 подав клопотання про повернення судового збору, сплаченого позивачкою за подання касаційної скарги, та повернення йому матеріалів адміністративної справи.
На обґрунтування вказаного клопотання представник Дмитраш О. М. послався на пункт 7 частини першої статті 5 та пункт 3 частини першої статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI) та просив винести ухвалу про повернення позивачці судового збору за подачу касаційної скарги як помилково сплаченого, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 та звернулася до суду за захистом прав та законних інтересів своєї дитини, що були порушені суб`єктом владних повноважень.
Крім того, у клопотанні представник Дмитраш О. М., посилаючись на статтю 360 КАС, просить повернути йому матеріали адміністративної справи.
Перевіривши наведені представником Дмитрашем О. М. на обґрунтування клопотаннядоводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Законом № 3674-VI визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 цього Закону).
За статтею 2 Закону № 3674-VI платники судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації міністрів Ради Європи державам - членам щодо заході, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № R (81) 7: "У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
У частині другій статті 3 Закону № 3674-VI визначено перелік об`єктів - заяв до суду, за подання яких судовий збір не справляється, а в статті 5 цього закону - вичерпний перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг та за видачу судами документів, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Зазначену норму слід враховувати в системному зв`язку зі статтею 53 КАС, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 53 КАС у випадках, встановлених законом, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах.
Натомість, в силу частини 1 статті 56 КАС права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.