Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 155/1831/15-ц
провадження № 61-12426св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідачі: ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 06 листопада 2018 року у складі судді Адамчук Г. М., постанову Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Здрилюк О. І., Русинчука М. М.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 06 листопада 2018 року, постанову Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 25 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11338469000 про надання кредиту в сумі 12 300 дол. США на строк до 25 квітня 2029 року з виплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,0 % річних за умови погашення позичальником заборгованості за кредитом та відсотками шляхом здійснення щомісячних рівних платежів відповідно до графіку.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 умов вказаного кредитного договору 25 квітня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 були укладені окремі договори поруки № 11338469000/1, № 11338469000/2 та № 11338469000/3, відповідно до яких поручителі зобов`язувалися перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за кредитним договором № № 11338469000 від 25 квітня 2008 року.
Оскільки, всупереч умовам вказаних договорів своїх зобов`язань відповідачі належним чином не виконали, заборгованість у добровільному порядку не погашена, банк звернувся з цим позовом до суду.
На підставі викладеного ПАТ "УкрСиббанк" просило стягнути солідарно з відповідачів на користь банку кредитну заборгованість в розмірі 9438,74 дол. США та 6449,79 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором.
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "УкрСиббанк".
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що кредитний договір від 25 квітня 2008 року № 11338469000 укладений між сторонами з порушенням вимог чинного законодавства України, подальше його використання завдає йому значних матеріальних збитків.
Вважає, що надання кредитних коштів за кредитним договором відповідає ознакам споживчого кредиту, тому до цих правовідносин застосовуються норми Закону України "Про захист прав споживачів". ОСОБА_1 зазначає, що банк при укладенні кредитного договору в порушення вимог частини другої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", не надав обов`язкової інформації про кредит, в тому числі, інформації про переваги та недоліки запропонованої схеми кредитування, про можливі валютні ризики. Надати таку інформацію банк був зобов`язаний відповідно до пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту затверджених Національним банком України (далі - НБУ) 10 травня 2007 року № 168.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнання нікчемним кредитний договір від 25 квітня 2008 року № 11338469000.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 06 листопада 2018 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання нікчемним договору, що обмежує права споживача задоволено.
Визнано недійсним договір про надання споживчого кредиту №11338469000 від 25 квітня 2008 року, укладений між ПАТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 .
У задоволенні первісного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір про надання споживчого кредиту №11338469000 від 25 квітня 2008 року, укладений між банком та ОСОБА_1, є недійсним, оскільки він не відповідає вимогам статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Тому, відповідно первісні позовні вимоги про стягнення боргу за цим договором задоволенню не підлягають.
Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ "УкрСиббанк" подало апеляційну скаргу на нього.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким первісний позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором № 11338469000 від 25 квітня 2008 року в розмірі 8 732,17 дол. США, з них: 8 151,15 дол. США - заборгованості по кредиту, 581,02 дол. США - заборгованості по відсотках та 5 279,92 грн пені, з них: 1 656,17 грн - заборгованості по пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з травня 2015 року до листопада 2015 року, 3 623,75 грн - заборгованості по пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за строк з травня 2015 року до листопада 2015 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором № 11338469000 від 25 квітня 2008 року в розмірі 706,57 дол. США, з них: 244,05 дол. США - заборгованості по кредиту, 462,52 дол. США - заборгованості по відсотках, та 1 169,87 грн пені, з них: 560,43 грн - заборгованості по пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з січня 2015 року до квітня 2015 року, 609,44 грн - заборгованості по пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за період з січня 2015 року до квітня 2015 року.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання нікчемним договору, що обмежує права споживача.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсутні підстави для задоволення зустрічного позову у зв`язку із безпідставністю.
Задовольняючи первісні позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 належним чином не виконав свої кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка ним не погашена, тому вимоги банку про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими. При цьому, суд зазначив, що банк звернувся із позовом до поручителів більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання, відповідальність поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 обмежена 6-місячним строком, що передує зверненню до суду, а тому позовні вимоги до поручителів підлягають частковому задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, скасувати частково рішення місцевого суду та прийняти нове рішення, яким визначити конкретні підстави визнання договору недійсним і визнати нікчемним договір про надання споживчого кредиту № 11338469000 від 25 квітня 2008 року укладений між банком та ОСОБА_1 .
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, при розгляді зустрічного позову, не застосував вимоги пункту другого статті 11, частини другої, пункту 1, частин першої, шостої, абзацу 2, пункту 2 та пункту 6 статті 19 Закону України "Про захист прав споживача", частину другу статті 215, частину першу статті 215 ЦК України.
Крім того, на думку заявника, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог і визнав договір тільки недійсним без вказівки конкретного виду недійсності.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
15 жовтня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що 25 квітня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11338469000, згідно з пунктами 1.1, 1.2.2, 1.3.1 якого позичальнику ОСОБА_1 надавався кредит в сумі 12 300 дол. США на строк до 25 квітня 2029 року з виплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,0 % річних за умови погашення позичальником заборгованості за кредитом та відсотками шляхом здійснення кожного місяця щомісячних рівних платежів згідно графіку.
Також, 25 квітня 2008 року на виконання умов цього кредитного договору АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, з кожним окремо, були укладені договори поруки № 11338469000/1, № 11338469000/2 та № 11338469000/3 відповідно, згідно із пунктами 1.1., 1.3 яких поручителі зобов`язуються перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язання за кредитним договором № 11338469000, а у разі порушення боржником виконання зобов`язання кредитор має право вимагати від поручителів виконання зобов`язання боржника перед кредитором, згідно з умовами кредитного договору.
Відповідно до пункту 1.3.4 кредитного договору строк сплати процентів з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.
Позичальник відповідно до пункту 1.2.2 договору зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно з додатком № 1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 25 квітня 2029 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або згідно з умовами відповідної угоди сторін.
Пунктом 2. 1 цього договору передбачено, що забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором є: застава нерухомості, а саме житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 66,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та є власністю ОСОБА_1 та порука ОСОБА_4, ОСОБА_2 , ОСОБА_3
02 лютого 2009 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 11338469000 від 25 квітня 2008 року, згідно із пунктом 1 якої, з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника банком була прийнята застава нерухомого майна та відповідно до якого, в пункт 2.1 кредитного договору внесено зміни щодо майна, яке передається в заставу, зокрема доповнено вказівкою, що передається в заставу земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 2 500 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровим номером 0720887401:01:001:0091 та є власністю ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 3.1.3 кредитного договору у разі порушення позичальником умов цього договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати відсотків за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та відсотків за кредит.
Позичальник зобов`язується достроково повернути банку в повному розмірі всю суму кредиту та повністю сплатити плату за кредит у разі застосування банком права вимоги дострокового повернення кредиту в порядку, визначеному розділом 6 договору.
У розділі 6 кредитного договору сторони погодили, що банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з пунктом 1.2.2 цього договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту і повної сплати процентів за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення (пункт 6.1.2 договору).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду відповідає не у повному обсязі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За змістом статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.