Постанова
Іменем України
12 травня 2020 року
м. Київ
справа № 456/1149/16-ц
провадження № 61-45916св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 листопада 2017 року у складі судді Янко Б. Я., постанову Апеляційного суду Львівської області від 05 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Савуляк Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 листопада 2017 року, постанову Апеляційного суду Львівської області від 05 вересня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення дії договору найму житлового будинку.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування житлового будинку від 03 серпня 2000 року є власником житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
04 липня 2012 року між нею та відповідачем укладено договір найму цього житлового будинку строком на один рік. За умовами цього договору продовження його строку передбачено не було, отже він є припиненим 04 липня 2013 року. Відповідача знято з реєстрації у цьому житловому будинку, проте він у добровільному порядку відмовляється звільнити приміщення.
На підставі викладеного, уточнивши вимоги, ОСОБА_1 просилаприпинити дію договору найму житлового будинку АДРЕСА_1 від 04 липня 2012 року між нею та ОСОБА_2, який було укладено строком на 1 рік.
У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення та стягнення моральної шкоди.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що з 04 липня 2011 року ОСОБА_2 зареєстрований на законних підставах як член сім`ї у будинку на АДРЕСА_1 .
Зазначає, що договір найму чи піднайму від 04 липня 2012 року він не укладав, так як в цьому не було жодної потреби, сторони його не підписували.
Позивач за зустрічним позовом вважає, що його незаконно знято з реєстрації на підставі неукладеного договору найму.
Оскільки, до 14 липня 2016 року ОСОБА_2 постійно проживав у будинку на АДРЕСА_1 як член сім`ї, і лише 14 липня 2016 року відповідач змінила замок у вхідних дверях до його кімнати, тим самим незаконно позбавила його доступу до житла, звернувся з цим позовом до суду.
На підставі викладеного ОСОБА_2 просиввизнати за ним право користування житловим приміщенням у буд. АДРЕСА_1 ; усунути йому перешкоди у користуванні цим будинком шляхом надання йому ключів від вхідних дверей до його кімнати та вселити його у вказане житло; стягнути з ОСОБА_1 на його користь 50 000 грн моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 листопада 2017 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачі як за первісним, так і за зустрічним позовом не довели належними та допустимими доказами обґрунтованість та підставність заявлених вимог.
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 05 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині зустрічного позову, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалено рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині первісних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення дії договору найму житлового будинку в касаційному порядку не оскаржені, у зв`язку із чим справа у суді касаційної інстанції переглядається виключно в частині зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення та стягнення моральної шкоди, а в іншій частині не переглядається відповідно до вимог статті 400 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
14 квітня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами