ПОСТАНОВА
Іменем України
30 квітня 2020 року
Київ
справа №823/876/16
адміністративне провадження №К/9901/39549/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 (головуючий суддя Ісаєнко Ю.А., судді Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі № 823/876/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні-Трейд" до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юні-Трейд" (далі - ТОВ "Юні-Трейд", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - ДПІ, відповідач), в якому позивач просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.06.2016 №0008491202 та №0008501202.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі податковий орган просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 скасувати, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 залишити в силі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.05.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у справі №823/876/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи 823/876/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін на 30.04.2020.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Податковий орган посилається на те, що апеляційним судом залишено поза увагою непідтверження господарських операцій, які відображені позивачем у документах. Відповідач вважає, що господарська діяльність позивача з контрагентом була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту. Крім того, контролюючий орган посилається на обставини кримінального провадження свідчення особи, зареєстрованої керівником контрагента, яка заперечує свою участь у діяльності підприємства.
Позивач з вимогами касаційної скарги не погодився та надав заперечення. ТОВ "Юні-Трейд" вказує, що господарські операції з контрагентом є реальними та підтверджуються необхідними документами, товар придбано з метою використання позивачем у господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивач звертає увагу, що товар придбавався у товариства, а не у особи, яка заперечує свою участь у господарській діяльності.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.06.2016 посадовими особами податкового органу на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Юні-Трейд" щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2015 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 02.06.2016 №116/23-01-15-0208/32654168, у якому встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України по декларації за травень 2015 року, внаслідок чого ТОВ "Юні-Трейд":
завищено суму податкового кредиту за травень 2015 року у розмірі 106253грн.;
завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту (19 рядок Декларації) у розмірі 100139грн.;
занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту (18 рядок Декларації) на 6114грн.;
завищено суму заявлену до відшкодування на розрахунковий рахунок за травень 2015 року у розмірі 81189грн.
Вказані порушення виникли внаслідок відображення ТОВ "Юні-Трейд" в податковому обліку господарських взаємовідносин з ТОВ "Систем Технолоджи М", реальність здійснення яких та зв`язок з господарською діяльністю позивача в ході проведення перевірки не підтверджено.
23.06.2016 на підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0008491202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем 81189грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 40595грн.;
№0008501202, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість з податку на додану вартість у розмірі 100139грн.
ТОВ "Юні-Трейд", не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що в ході розгляду справи встановлена відсутність фактичного підтвердження взаємовідносин позивача з контрагентом, як при укладенні самого договору так і при здійсненні безпосередньо господарських операцій за ним, у справі містяться відомості, що вищевказаний директор контрагента позивача заперечує свою участь у створенні та діяльності, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.06.2016 №0008491202 та №0008501202. Суд дійшов висновку, що позивачем цілком правомірно сформовано податковий кредит з огляду на наявність у платника податку (позивача у справі) належним чином оформлених первинних документів та реальність здійснення господарських операцій. Крім того, судом встановлено, що перевірка позивача проведена без дотримання вимог чинного законодавства та, по суті, відсутня як юридичний факт, у відповідача були відсутні підстави приймати спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у даній справі прийнятий ДПІ, а не контролюючим органом вищого рівня.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 139.1 статті 139 ПК України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Як визначено пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 198.6 вказаної статті ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1 статті 201 ПК України).
Згідно пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.
Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до першого абзацу пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга цієї статті).
Згідно частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.