ПОСТАНОВА
Іменем України
30 квітня 2020 року
Київ
справа №813/3003/14
адміністративне провадження №К/9901/26179/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 (суддя Братичак У.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 (головуючий суддя Ніколін В.В., Гінда О.М., Качмар В.Я.) у справі №813/3003/14 за позовом Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівзахідтрансбуд" про арешт коштів,
ВСТАНОВИВ:
Залізнична об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ОДПІ, позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівзахідтрансбуд" (далі - ТОВ "Львівзахідтрансбуд", відповідач) про арешт коштів на рахунках в межах суми податкового боргу, в розмірі 50885,98грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має борг по податках та платежах перед бюджетом, а саме з податку на додану вартість та податку на прибуток. Сума боргу з податку на додану вартість становить 50885,98грн. Станом на день звернення до суду відповідачем заборгованість не погашена. Вказані обставини, на думку позивача є підставою для накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банках.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОДПІ звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.09.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №813/3003/14.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №813/3003/14 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження на 30.04.2020.
В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 86 КАС України. Позивач вказує, що у відповідача виник податковий борг, контролюючим органом надіслано податкову вимогу, відповідачем податковий борг не сплачено, що надає право ОДПІ звернутися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Львівзахідтрансбуд" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідач взятий на податковий облік з 03.10.2003 за № 32639820, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 16.01.2014 №1413031400450.
Податковий борг відповідача виник внаслідок несплати податкових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 924,18грн. та з податку на додану вартість в сумі 42777,82грн.
На виконання пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України ОДПІ направила на адресу відповідача податкову вимогу від 24.12.2012 №792. Проте, вказана вимога залишена без задоволення, податковий борг відповідачем не погашено.
Керуючись підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби звернувся до суду щодо накладення арешту на кошти платника податків.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що встановлені у справі обставини не свідчать про відсутність у відповідача майна в розумінні підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.
Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Відповідно до підпункту 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосований контролюючими органами лише за наявності обставин, вичерпній перелік яких наведено у підпунктах 94.2.1 - 94.2.7 пункту 94.2 статті 94 ПК України, зокрема якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;