ПОСТАНОВА
Іменем України
30 квітня 2020 року
Київ
справа №821/3738/13-а
адміністративне провадження №К/9901/19392/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 (суддя Дубровна В.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 (головуючий суддя Домусчі С.Д., судді: Вербицька Н.В., Єщенко О.В.) у справі №821/3738/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Южный Меридиан" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Южный меридиан" (далі - позивач, ТОВ "Южный меридиан") звернулось до суду з позовом до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ОДПІ), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 12.09.2013 №0006102200 та №0006112200.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції. У касаційній скарзі податковий орган просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.11.2013, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОДПІ у справі №821/3738/13-а.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №821/3738/13-а за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін на 30.04.2020.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права. Податковий орган посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки господарським операціям, які відображені позивачем у документах. Відповідач вважає, що господарська діяльність позивача з контрагентами була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту. Крім того, контролюючий орган посилається на обставини кримінального провадження та надані пояснення особи, що зареєстрована директором контрагента про реєстрацію юридичної особи на своє ім`я за грошову винагороду без мети здійснення господарської діяльності.
Позивач не погодився з вимогами касаційної скарги та подав заперечення, вважаючи рішення судів попередніх інстанцій законними і обґрунтованими, просить у задоволенні вимог касаційної скарги відмовити. Як вказує позивач, платник податків не може контролювати дії своїх контрагентів та нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов`язку щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) іншими платниками податків.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги частково, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11, пункту 78.1, пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, та на виконання постанови слідчого від 12.07.2013 по матеріалам досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013230000000120 від 07.06.2013, ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Южный меридиан" з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Карбон Юг" за період з 03.09.2012 по 15.08.2013.
За результатами перевірки складено акт від 27.08.2013 №563/21-03-22-05/19231469. Висновками даного акту є встановлені порушення, а саме:
пунктів 44.1, 44.6, статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, підпункту 201.1 пункту 201.7 статті 201, статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в Державний бюджет України на загальну суму 315917,22 грн.;
підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток на загальну суму 331713,08грн.
На підставі вказаних висновків податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.09.2013:
№0006102200 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість всього у загальній сумі 394896,53грн., в тому числі за основним платежем у сумі 315917,22грн. та за штрафними санкціями у сумі 78979,31грн.;
№0006112200 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 414641,35 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 331713,08грн. та за штрафними санкціями у сумі 82928,27грн.
Податковий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Карбон Юг".
ТОВ "Южный меридиан" не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулося з позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суди посилались на те, що податковим органом не доведені обставини, які б свідчили про фактичне нездійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини, укладені з контрагентами, не визнані у встановленому законом порядку недійсними.
Суд касаційної інстанції вважає такі висновки передчасними. Надаючи правову оцінку, Верховний Суд виходить з неповного з`ясування судами попередніх інстанції обставин справи, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У справі, що розглядається, апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції стосовно того, що в силу пункту 86.9статті 86 податкового кодексу України, податковий орган позбавлений можливості визначати товариству грошові зобов`язання шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень до набрання законної сили вироком суду у кримінальному провадження, в рамках якого призначено перевірку позивача відповідно до підпункту 78.1.11пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на виконання постанови слідчого від 12.07.2013. Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на помилковому тлумаченні пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, яким встановлено неможливість прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки до отримання відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили, лише щодо особи, діяльність якої перевіряється в рамках відповідного кримінального провадження, тобто відносно контрагента, а не відносно позивача.
Касаційний суд вважає необхідним зазначити наступне. Чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не містить обмежень щодо винесення податкових повідомлень-рішень відносно підприємства, що перевіряється, на підставі постанови слідчого, винесеної в рамках кримінального провадження стосовно посадових осіб підприємства - контрагента платника. Оскільки відповідачем проведено перевірку на підставі постанови слідчого у кримінальному провадженні відносно діяльності TOB "Карбон Юг", а не відносно посадових осіб TOB "Южный Меридиан", отже перевірку податковим органом проведено правомірно.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 139.1 статті 139 ПК України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Як визначено пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга цієї статті).