ПОСТАНОВА
Іменем України
30 квітня 2020 року
Київ
справа №818/806/16
адміністративне провадження №К/9901/40506/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 (суддя - Соп`яненко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017 (головуючий суддя - Зеленський В.В., судді: П`янова Я.В.) у справі № 818/806/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" до Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (далі - ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - Шосткинська ОДПІ) від 03.02.2016 №0000042200 та від 23.06.2016 №0000252200 в частині.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.06.2016 №0000252200 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 270907,00 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 135453,50 грн.; від 03.02.2016 № 0000042200 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за звітний період 2014 року на суму 277126,00 грн.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Шосткинська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017 та прийняти нове рішення яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у Волинській області посилається на те, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності; ненадання товарно-транспортної документації, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від спірного постачальника та їх подальше використання в господарській діяльності.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Шосткинською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 05.01.2016 №1/18-17-22-0005/34113412, в якому, зокрема, відображено висновок про порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2 статті 44, статей 138, 139, пункту 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість та витрати, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток, за наслідками господарських операцій з ТОВ "Інвестбудметал".
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на податкову інформацію щодо постачальника позивача, де вказано про відсутність в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами; зазначено відсутність задекларованих податкових зобов`язань у спірні податкові періоди, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей від спірного постачальника та їх подальше використання в господарській діяльності.
На підставі названого акту перевірки, та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
від 23.06.2016 №0000252200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 272124,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 136062,50 грн.;
від 03.02.2016 № 0000042200, згідно з яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за звітний період 2014 року у відповідному розмірі та оскаржується в межах даної справи в розмірі 277126,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що надані позивачем до суду документи розкривають зміст господарських операцій, окремі недоліки первинних документів не призводять до недійсності документів, а тому позивач правильно сформував податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати відповідних періодів за результатом здійснення господарських операцій та з дотриманням вимог податкового законодавства.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.