ПОСТАНОВА
Іменем України
12 травня 2020 року
м. Київ
справа №820/3854/16
касаційне провадження №К/9901/31888/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2016 (суддя Самойлова В.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 (головуючий суддя - Рєзнікова С.С.; судді: Старостін В.В., Бегунц А.О.) у справі № 820/3854/16 за позовом ОСОБА_1 до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2016 № 85-1303.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 04.08.2016 позов задовольнив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.10.2016 залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2016 без змін.
Центральна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 286, 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 69, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
При цьому наголошує на тому, що судами всебічно, повно та об`єктивно не досліджено докази, надані податковим органом, щодо наявності в ОСОБА_1 обов`язку сплачувати орендну плату.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2016 № 85-1303, згідно з яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 230081,95 грн.
Підставою для прийняття вказаного акта індивідуальної дії слугувало те, що відповідно до договору оренди землі від 15.06.2005 № 63154/05 Харківська міська рада Харківської області до 01.07.2029 передала в оренду позивачу земельну ділянку, загальною площею 0,3533 га, за адресою: АДРЕСА_1, на якій знаходиться нежитлова будівля літ. З-1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, а також інші об`єкти інфраструктури.
За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платою за землю є обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Частинами першою, другою статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.