ПОСТАНОВА
Іменем України
12 травня 2020 року
м. Київ
справа №826/1217/16
касаційне провадження №К/9901/31236/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2016 (суддя Кобилянський К.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 (головуючий суддя - Оксененко О.М.; судді: Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі № 826/1217/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауміт Україна" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бауміт Україна" звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.09.2015 № 0006192207 та від 03.09.2015 № 0006202207.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 29.07.2016 адміністративний позов задовольнив повністю.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.12.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2016 залишив без змін.
Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 72, 86, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на фіктивному характері розглядуваних господарських операцій. При цьому звертає увагу на наявність кримінальних проваджень, в яких фігурують Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЕРА ГРУП" та Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВІЛОН КСД".
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауміт Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 14.08.2015 № 509/1-26-50-22-07-34422747.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні послуг із розширення ринків збуту та обсягів постачання, а також послуг із стимулювання придбання товару кінцевим споживачем та/або іншими зацікавленими особами в Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕРА ГРУП", Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА ГІЛЬДІЯ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСЕРВІСКОМПЛЕКТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВІЛОН КСД", Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД СИСТЕМА", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС-ПЛЮС" внаслідок непідтвердження реального характеру здійснених операцій.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався, зокрема, на наявність ознак фіктивності в контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауміт Україна", а також відсутність у позивача розумної економічної причини при вчиненні розглядуваних правочинів.
Крім того, орган доходів і зборів звертав увагу на те, що з наданих договорів, додатків до них та первинних документів не є можливим визначити, які саме послуги надавались Товариству з обмеженою відповідальністю "Бауміт Україна" у зв`язку з тим, що перелік послуг має загальний характер та не ідентифікований щодо практичного застосування.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 03.09.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0006202207, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5088201,00 грн.; № 0006192207, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1017640,00 грн. за основним платежем та 254410,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Визнаючи протиправними та скасовуючи названі акти індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що реальний характер спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами, а відповідачем, у свою чергу, не обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що розглядувані угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства або спрямовані на заволодіння майном держави, не надано органом доходів і зборів суду й доказів визнання укладених позивачем правочинів недійсними в судовому порядку.
За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.