ПОСТАНОВА
Іменем України
30 квітня 2020 року
Київ
справа №809/2563/15
адміністративне провадження №К/9901/27247/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 (головуючий суддя Мікула О.І., судді: Курилець А.Р., Кушнерик М.П.) у справі №809/2563/15 за позовом ОСОБА_1 до Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредекс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Коломийської ОДПІ, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.06.2015 №0008561701, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 46429,80грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася до суду касаційної інстанції. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.10.2015.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.06.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 у справі №809/2563/15.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №809/2563/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін на 30.04.2020.
В обґрунтування вимог касаційної скарги, з урахуванням доповнень, позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Позивач зазначає, що як слідує з матеріалів справи, залишок суми, яка не сплачена фактично, включає в себе не лише суму кредиту, але і суму процентів. Також, позивач звертає увагу, що кредитор не повідомив ні в договорі про погашення заборгованості, ні в листі, на який посилається відповідач, про суму, з якої слід сплатити податок. Позивач звертає увагу, що пропозиція про укладення договору про погашення заборгованості ініційована позивачем, під час підписання договору кредитор не повідомляв останню про необхідність у подальшому сплатити податок, нарахований на невиплачену кредитору суму. Позивач вважає, що судами неповно з`ясовано обставини справи, оскільки відмовлено у призначенні почеркознавчої експертизи для підтвердження факту отримання від кредитора повідомлення про необхідність відображення у податковій декларації суми прощеного боргу.
Відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу, згідно яких податковий орган вважає касаційну скаргу необґрунтованою та вказує, що судове рішення апеляційного суду прийнято у відповідності до норм права, є обґрунтованим і законним, тому відсутні підстави для його скасування.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.06.2015 Коломийська ОДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо суми боргу анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.
За результатами перевірки складено акт від 04.06.2015 №958/171/ 2706403305, яким встановлено порушення вимог:
абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2. статті 164, підпункту "б" пункту 171.2 статті 171, абзацу "в" підпунктів 168.4.5, 168.4.8 пункту 168.4 статті 168, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 37007,84грн.;
пункту 179.1 статті 179, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: неподання декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік.
18.06.2015 на підставі акта перевірки Коломийська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0008561701, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 46429,80грн., у тому числі: 37007,84 грн. - основний платіж, 9421,96 грн. - штрафні (фінансові) санкції за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік.
Вважаючи прийняті рішення протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про їх скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відсотки, що входили до суми заборгованості та анульовані за рішенням кредитора, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, тому позивач правомірно не включила до річної податкової декларації суму анульованої банком заборгованості в розмірі 106850,67грн. за нарахованими відсотками за користування кредитом, яка не є доходом. Разом з тим, факт направлення ОСОБА_1 рекомендованим повідомленням про вручення листа про те, що залишок заборгованості вважається сумою боргу, анульованого кредитором, що підлягає оподаткуванню, не є доведеним, оскільки клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи суд не задовольнив у зв`язку з відсутністю оригінала такого поштового повідомлення про вручення кореспонденції. Таким чином, у даному випадку відсутні умови для застосування абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах мало місце прощення кредитором частини суми отриманого позивачем кредиту, через що вартість активів останнього не зазнала змін (зменшення) через необхідність погашення відповідного боргу, тому фактично ОСОБА_1 отримала дохід у формі додаткового блага у вигляді суми боргу, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням. При цьому, суд вказав, що аналізуючи предмет позову, наявні докази у справі, для з`ясування обставин, необхідних для повного та об`єктивного вирішення спору по суті та з приводу встановлення яких заявлено клопотання про призначення експертизи, не потребує спеціальних знань, оскільки матеріали справи у їх сукупності містять необхідну і достатню інформацію для надання правової оцінки спірним правовідносинам. Судом констатовано, що кредитор належними доказами підтвердив факт повідомлення ОСОБА_1 про необхідність відображення суми анульованого боргу у податковій звітності та сплати з неї податку.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є, зокрема, податковий агент.
Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
За змістом пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору №06-02/8Ф від 26.01.2006 отримала кредит у ПАТ "Фольксбанк".
18.09.2012 ПАТ "Фольксбанк" та ТОВ "АУЗ Факторинг" (змінено назву на ТОВ "Кредекс" відповідно до протоколу №24/04/2014 загальних зборів учасників ТОВ "АУЗ Факторинг") уклали договір відступлення права вимоги №2, відповідно до умов якого ПАТ "Фольксбанк" відступив право вимоги ТОВ "АУЗ Факторинг" до ОСОБА_1 .
В електронному реєстрі боржників від 02.09.2013 відомості про боржника ОСОБА_1 передано від кредитора ПАТ "Фольксбанк" до нового кредитора -ТОВ "АУЗ Факторинг".
26.09.2013 ТОВ "АУЗ Факторинг" та позивач уклали договір погашення заборгованості, відповідно до умов якого сума основного боргу становила 134708,00дол. США. Позивач сплатила кредитору суму заборгованості в розмірі 115000,00дол. США, залишок становить - 19708,00дол. США. Таким чином, ОСОБА_1 списана кредитна заборгованість у сумі 246718,91грн.
ТОВ "АУЗ Факторинг" відобразило вказану суму боргу в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма №1-ДФ) за 3 квартал 2013 року за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було відшкодовано з ознакою доходу " 126" - додаткове благо.
Апеляційний суд вказав, що ТОВ "АУЗ Факторинг" письмово повідомило боржника ОСОБА_1 про юридичні наслідки прощеної заборгованості у розмірі 246718,91грн., зокрема, про те, що сума боргу, анульованого (прощеного) кредитором, вважається доходом, отриманим платником податку, як додаткове благо, та підлягає оподаткуванню (сплаті), а також про необхідність декларування своїх доходів за підсумками 2013 року (лист від 01.011.2013, вих.№89/ТФ/13, а.с.49, 75).
Як зазначено судом апеляційної інстанції, факт направлення ОСОБА_1 вказаного листа підтверджується матеріалами справи, зокрема, повідомленням про вручення поштового відправлення, відправленого за адресою: АДРЕСА_1, адресату - ОСОБА_1, отримане 11.11.2013, що підтверджується підписом на вказаному повідомленні (а.с.43,76), списком рекомендованих листів з повідомленням з фіскальним чеком УДППЗ "УКРПОШТА" від 06.11.2013.