Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 155/333/17
провадження № 61-40660св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач -Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродторг",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2018 року у складі судді Філюк Т. М. та постанову Апеляційного суду Волинської області від 20 червня 2018 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Грушицького А. І., Данилюк В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зпозовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродторг" (далі - СГ ТОВ "Агропродторг") про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтований тим, що відповідно до наказу від 30 серпня 2016 року № 15-к ОСОБА_1 незаконно звільнено з роботи згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Після закінчення чергової відпустки у червні 2016 року охоронець не допустив його до роботи за адресою: АДРЕСА_1, пояснивши такі дії розпорядженням директора ОСОБА_2 .
У липні 2016 року позивач був присутній на підприємстві на переговорах з іншими засновниками товариства, однак жодних претензій щодо його не виходу на роботу директор не повідомив та пояснень не вимагав.
Про звільнення він дізнався 02 лютого 2017 року під час вручення виписки з наказу від 30 серпня 2016 року № 15-к.
Відповідач пропустив строк притягнення його до відповідальності, порушив порядок накладення дисциплінарного стягнення. Причини невиходу позивача на роботу є поважними і не можуть вважатись прогулом, а звільнення є незаконним.
Позивач просив суд поновити його на посаді начальника сільськогосподарського підрозділу СГ ТОВ "Агропродторг" та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17 920,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 20 червня 2018 року, в позові відмовлено.
Відмовивши в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вчинення прогулів ОСОБА_1 є триваючим порушенням. Позивач не надав доказів поважності причин прогулів протягом тривалого часу та доказів повідомлення відповідача про причину його відсутності. Звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог законодавства.
У суді апеляційної інстанції позивач підтвердив свою відсутність на роботі як до дати складення акта від 20 липня 2016 року, так і з 20 липня 2016 року до моменту звільнення, тому відповідач не пропустив строки застосування дисциплінарного стягнення.
Керівництво СГ ТОВ "Агропродторг"при звільненні позивача з роботи врахувало ступінь тяжкості вчиненого проступку, а саме нез`явлення його на роботі протягом багатьох днів, не попередження про неможливість з`явлення на роботі, систематичне порушення правил трудового розпорядку.
Оскільки відсутні підстави для задоволення позову в частині поновлення на роботі, тому позов в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 20 червня 2018 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
25 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
10 квітня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушеннями норм процесуального права.
Суди дійшли помилкових висновків, що відповідач не пропустив строки застосування дисциплінарного стягнення, оскільки у наказі про звільнення зазначено відсутність на роботі без поважних причин з 27 червня 2016 року до 19 липня 2016 року, а звільнення відбулося 30 серпня 2016 року, тобто більш як через місяць після виявлення дисциплінарного проступку, що є порушенням вимог статті 148 КЗпП України.
Прогули у період з 27 червня 2016 року до 19 липня 2016 року підтверджуються актом від 20 липня 2016 року, тому саме з цієї дати починається строк притягнення до дисциплінарної відповідальності. Іншим встановленим фактом прогулу є 30 серпня 2016 року, на підставі якого починається інший строк притягнення до дисциплінарно відповідальності. Тому висновок судів про триваюче порушення трудової дисципліни є безпідставним.
Висновки судів грунтуються на недопустимих доказах, що є порушенням статті 78 ЦПК України. Табелі обліку використання робочого часу не містять відомостей про відсутність позивача на роботі без поважних причин, оскільки відмітки, що містяться в табелях не відповідать Типовій формі № П-5, яка затверджена наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 року № 489.
Відповідач не надав належних письмових документів щодо внутрішнього трудового розпорядку, суди встановили графік роботи товариства за показаннями свідків.
Аргументи інших учасників справи
Відзив СГ ТОВ "Агропродторг" на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Позивач не довів підстави відсутності на роботі в період з 27 червня 2016 року до 30 серпня 2016 року.
Суди встановили графік роботи товариства за показаннями свідків, що не суперечить вимогам статті 76 ЦПК України, тому доводи касаційної скарги, що висновки судів не грунтуються на допустимих доказах є необґрунтованими.
Доводи касаційної скарги, що табелі обліку використання робочого часу містять умовні позначення, які не відповідать Типовій формі № П-5, затвердженій наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 року № 489, не спростовують факт відсутності позивача на роботі у період з 27 червня 2016 року до 30 серпня 2016 року.
Суди дійшли обгрунтованих висновків, що ОСОБА_1 допустив прогули на роботі у вказаний період.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у липні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 працював в СГ ТОВ "Агропродторг" та відповідно до наказу від 08 листопада 2011 року № 26-к переведений на посаду начальника сільськогосподарського підрозділу СГ ТОВ "Агропродторг".
Згідно з наказом від 01 червня 2016 року № 12-о у період з 01 червня 2016 року до 25 червня 2016 року ОСОБА_1 перебував у щорічній відпустці.
Позивач у період з 27 червня 2016 року до 30 серпня 2016 року на роботу не виходив, про причини невиходу не повідомляв.
19 липня 2016 року у зв`язку з доповідною запискою інспектора відділу кадрів ОСОБА_3, наказом № 14-К на підприємстві створено комісію з питань встановлення термінів, причин та обставин відсутності ОСОБА_1 на роботі.
Згідно з актом комісії від 20 липня 2016 року позивач 27 червня 2016 року, 29 червня 2016 року, 30 червня 2016 року, 01 липня 2016 року, 04 липня 2016 року, 05 липня 2016 року, 06 липня 2016 року, 07 липня 2016 року, 08 липня 2016 року, 11 липня 2016 року, 12 липня 2016 року, 13 липня 2016 року, 14 липня 2016 року, 15 липня 2016 року, 18 липня 2016 року та 19 липня 2016 року був відсутній на роботі з невідомих причин.
20 липня 2016 року ОСОБА_1 СГ ТОВ "Агропродторг"надіслало лист-вимогу про надання пояснень відсутності на роботі, який 30 серпня 2016 року повернувся з відміткою: "За закінченням терміну зберігання".
30 серпня 2016 року комісія склала акт, що начальник сільськогосподарського підрозділу товариства ОСОБА_1 пояснення з приводу відсутності на роботі у період з 27 червня 2016 року до 19 липня 2016 року не надав, також був відсутній на роботі у період з 20 липня 2016 року до 30 серпня 2016 року.
Відповідно до наказу від 30 серпня 2016 року № 15-к ОСОБА_1 звільнено з роботи за прогули згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.