Постанова
Іменем України
04 травня 2020 року
м. Київ
справа № 408/3388/17-ц
провадження № 61-36837св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року у складі судді Соболєва Є. О. та постанову Апеляційного суду Луганської області від 23 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Луганської В. М., Карташова О. Ю., Яреська А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" (далі - ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит") про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він з 30 грудня 2011 року перебував у трудових відносинах з ТОВ "ДТЕК "Свердловантрацит". 20 березня 2017 року його звільнено з роботи на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за власним бажанням, але у порушення вимог статті 116 КЗпП України, ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" не провело з ним повного розрахунку у день звільнення.
Посилаючись на наведене, просив суд стягнути з ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" на його користь заборгованість зі сплати заробітної плати за березень 2017 року у розмірі 3 179,99 грн, компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток у розмірі 13 355,97 грн, вихідну допомогу у зв`язку з порушенням законодавства про працю у розмірі 14 309,97 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у трудових відносинах між ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" та його працівниками, зокрема позивачем, з
13 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, пов`язані із захопленням невстановленими особами виробничих та адміністративних будівель ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит", які відповідач не міг передбачити чи відвернути, які завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, в період існування яких відповідач з незалежних від нього причин позбавлений можливостей виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків щодо своїх працівників взагалі, в тому числі відносно позивача. Крім того, ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" перед позивачем із заробітної плати за березень 2017 року та наявності вини ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум у визначені статтею 116 КЗпП України строки, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Постановою Апеляційного суду Луганської області від 23 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції та виходила із того, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Апеляційний суд відхилив доводи позивача про помилковість застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин статті 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вказавши, що з огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини, а тому ураховуючи, що позовні вимоги стосуються виплати заробітної плати та компенсацій у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум при звільненні, тобто свого роду відшкодування майнової шкоди, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення як трудового так і цивільного законодавства. Надані позивачем копії розрахункових листів за вересень - листопад 2016 року та січень - лютий 2017 року не можуть слугувати належними та допустимими доказами, оскільки вони містять інформацію щодо нарахованої заробітної плати позивачу за конкретний місяць, і не містять інформації щодо кількості невикористаних позивачем календарних днів щорічних відпусток в період його роботи на підприємстві та про розмір заробітної плати за відповідний період для розрахунку грошової компенсації.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У травні 2018 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 23 квітня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Звертав увагу на те, що право на оплату праці є конституційним, а його захист гарантується Конвенцією Міжнародної організації праці про захист заробітної плати, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 8, 43, 55 Конституції України, статтею 16 ЦК України та статтями 4, 5 ЦПК України, тому застосування до спірних правовідносин статті 617 ЦК України, статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є неконституційним, оскільки фактично призводить до порушення права особи на працю.
Крім того, вказував, що судами порушено принцип диспозитивності цивільного судочинства під час встановлення фактів поза межами заявлених у справі позовних вимог, зокрема щодо непереборної сили, втрати контролю і доступу ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит", починаючи з 13 березня 2017 року до своїх виробничих потужностей та іншого майна.
Стверджував, що судами проігноровано ту обставину, що порушене право на оплату праці має бути відновлене, як обов`язок виконання зобов`язання в натурі (принцип реального виконання зобов`язання, встановлений статтею 622 ЦК України), та у зв`язку із цим неправомірно застосовано до спірних трудових відносин звільнення відповідача від відповідальності за статтею 617 ЦК України внаслідок непереборної сили.
Переконував, що судами не надана правова оцінка діям відповідача щодо ухилення останнього від здійснення нарахування та виплати належних до сплати грошових коштів у зв`язку із припиненням трудових правовідносин.
Зазначав про зловживання ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" своїми процесуальними правами та створенням перешкод у здійсненні судочинства.
Станом на момент розгляду справи відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 19 червня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 23 квітня 2018 року передано на розгляд судді-доповідачу Карпенко С. О.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 23 квітня 2018 року у малозначній справі, зважаючи на те, що указана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; витребувано матеріали справи № 408/3388/17-ц із Біловодського районного суду Луганської області, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2018 року матеріали справи № 408/3388/17-ц надійшли до Верховного Суду.
На підставі подання судді-доповідача Карпенко С. О. розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року призначено повторний автоматичний розподіл касаційної скарги ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 16 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та матеріали справи № 408/3388/17-ц передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 23 квітня 2018 року підлягає розгляду Верховним Судом в порядку за правилами ЦПК України, в редакції чинній до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (в редакції чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит".
Наказом від 20 березня 2017 року № 04-к ОСОБА_1 звільнений з ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням.
Головним управлінням Національної поліції у місті Києві 18 березня 2017 року відкрито кримінальне провадження № 12017100000000155 за фактом захоплення невстановленими особами майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 206 Кримінального кодексу України (протидія законній господарський діяльності за обтяжуючих обставин).
Відповідно до постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року
№ 254-VIII "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" та № 252-VIII "Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування" місто Свердловськ (після перейменування Довжанськ) Луганської області визнано тимчасово окупованою територією України.