Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 752/5697/15
провадження № 61-42724св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2018 року в складі колегії суддів: Білич І. М., Болотова Є. В., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк"
(далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 11 травня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ВАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит в розмірі 84 824,00 доларів США на термін до 09 травня 2025 року.
З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за зазначеним вище кредитним договором, 11 травня 2005 року між банком, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 укладені договори поруки, за умовами яких останні несуть солідарну відповідальність з позичальником за повне та своєчасне виконання зобов`язань за зазначеним вище кредитним договором.
Звертало увагу на те, що в порушення умов зазначеного вище кредитного договору, позичальник зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, що станом на 09 лютого 2015 року становить
235 005,27 доларів США, що еквівалентно 5 863 381,49 грн, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь.
Заочнимрішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 11 травня 2005 року в розмірі 235 005, 27 доларів США, що еквівалентно
5 863 381,49 грн, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 67 551,77 доларів США, еквівалент в національній валюті 1 685 416,67 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 54 378,36 доларів США, що еквівалентно
1 356 740,09 грн; заборгованість з комісії за користування кредитом у розмірі
14 210,41 доларів США, еквівалент суми в національній валюті 354 549,74 грн та пені в розмірі 98 864,73 доларів США, що в еквівалентно 2 466 675,02 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконують своїх зобов`язань за кредитним договором та договорами поруки щодо погашення суми кредиту та сплати процентів за його користування у строки та розмірі, визначені кредитним договором, на досудові вимоги банку не реагують, а тому є підстави для солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за зазначеним вище кредитним договором, розмір якої підтверджено позивачем належними та допустимими доказами.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задоволено частково. Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року в частині задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог банку до поручителя ОСОБА_4 та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що районним судом не враховано, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області
від 09 січня 2014 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 11 травня 2005 року у розмірі 125 343,10 доларів США звернуто стягнення на житловий будинок та земельну ділянку, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" на прилюдних торгах. Отже, звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості, кредитор відповідно до частини другої статі 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) змінив строк виконання основного зобов`язання й був зобов`язаний пред`явити позов до поручителя протягом шести місяців від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту. Враховуючи те, що ухваленням зазначеного вище судового рішення в січні 2014 року банком було змінено строк виконання основного зобов`язання, подальше звернення позивача до поручителя ОСОБА_4 в квітні
2015 року відбулося поза межами шестимісячного строку, що свідчить про припинення поруки.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У серпні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк"
(далі - АТ КБ "ПриватБанк"), яке є правонаступником ПАТ КБ "ПриватБанк", засобами поштового зв`язку направило до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що звернувши стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 травня 2005 року банк не змінював строку виконання основного зобов`язання, що не було враховано апеляційним судом. Також, судом апеляційної інстанції не враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду України в справі № 6-1080цс15.
Натомість, в основу оскаржуваного судового рішення покладено правовий, викиданий в постанові Верховного Суду України в справі № 6-691цс16, який не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки у справі, що переглядалась Верховним Судом України, банк направив відповідачу досудову вимогу, чим змінив строк основного зобов`язання. Обставини щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у справі № 6-691цс16 Верховним судом України не встановлювались, а тому висновок, викладений в зазначеній вище постанові помилково застосований апеляційним судом.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк".
Рух справи у суді касаційної інстанції
У серпні 2018 року касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" передано судді
Коротуну В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2018 року, витребувано цивільну справу та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону
№ 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2018 року підлягає розгляду Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України), в редакції чинній на час її подання.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права.