Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
місто Київ
справа № 296/3527/18
провадження № 61-16582св19
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Житомирська міська рада,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 березня 2019 року у складі судді Сингаївського О. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив: визнати неправомірними дії та бездіяльність Житомирської міської ради щодо невнесення ОСОБА_1 та його сім`ї в списки для отримання житла (поліпшення житлових умов) відповідно із збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку за місцем роботи; зобов`язати Житомирську міську раду внести ОСОБА_1 та його сім`ю у списки для отримання житла (поліпшення житлових умов) загальна черга з 1987 року; з 1990 року внести у списки першочергового отримання житла; з 1992 року внести у списки позачергового отримання житла; зобов`язати Житомирську міську раду забезпечити житловою площею протягом року, як передбачено статтею 20 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач обґрунтовував позов тим, що з 1987 року перебував у загальній черзі для отримання житла в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі - УМВС України в Житомирській області), у 1990 році був внесений у списки для першочергового отримання житла, а у 1992 році - у списки позачергового отримання житла як ліквідатор аварії на ЧАЕС. 14 травня 2004 року на підставі рішення житлово-побутової комісії УМВС України в Житомирській області від 26 лютого 2002 року йому видано ордер на вселення чотирьох осіб (колишньої дружини та двох дочок) у трикімнатну квартиру, житловою площею 36, 5 кв. м, АДРЕСА_1 . У зв`язку з наданням квартири його знято з квартирного обліку.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06 лютого 2017 року у справі № 296/90/12-ц скасовано рішення житлово-побутової комісії УМВС України в Житомирській області від 26 червня 2002 року у частині зняття позивача та його сім`ї з квартирного обліку.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 ліквідовано територіальні органи МВС, зокрема УМВС України в Житомирській області та утворено нові юридичні особи публічного права - територіальні органи Національної поліції, в тому числі Головне управління Національної поліції в Житомирській області, яке не є правонаступником міліції. Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15 березня 2016 року № 89 виключено УМВС України в Житомирській області з переліку підприємств, установ, організацій м. Житомира, які здійснюють квартирний облік громадян за місцем їх роботи, які потребують поліпшення житлових умов.
13 лютого 2018 року позивач звернувся до міського голови із заявою про внесення його та членів його сім`ї у списки для отримання житла, на що отримав відповідь, в якій відповідачем роз`яснено порядок постановлення на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов. При цьому, позивача не було постановлено на квартирний облік. У зв`язку з наведеним позивач змушений був звернутися до суду з метою захисту своїх порушених прав.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, вважав його необґрунтованим, таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що позивач звернувся до суду з позовом до неналежного відповідача, оскільки з урахуванням положень статті 39 ЖК Української РСР та пункту 18 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їх житлових приміщень, які затвердженні постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила), питання щодо постановлення особи на квартирний облік віднесено до компетенції виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, а не до компетенції відповідної ради. Клопотання про заміну відповідача позивач до суду не подавав. Крім того, перебуваючи на квартирному обліку в УМВС України в Житомирській області у списках для першочергового отримання житла та позачергового отримання житла як ліквідатор аварії на ЧАЕС, позивач отримав житло у вигляді трикімнатної квартири на сім`ю у складі чотирьох чоловік, в результаті чого на час виділення зазначеноїквартири враховані потреби його сім`ї в житлі з урахуванням усіх обставин (склад сім`ї, статус членів сім`ї тощо), а тому відсутні підстави для постановки позивача на квартирний облік у виконавчому комітеті Житомирської міської ради з часу перебування на квартирному обліку за місцем роботи, оскільки за тією чергою він вже отримав житло. Крім того, судом враховано, що позивач заселився у виділену йому квартиру і спору з приводу невідповідності виділеної квартири його потребам не порушував.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з висновками суду щодо підстав для відмови у позові. Окрім того, зазначив, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Будь-яких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на оцінку правильності висновків та рішення суду заявником не надано.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у вересні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Зазначив, що під час розгляду справи у суді першої інстанції представник відповідача заявив про те, що залучений до участі у справі відповідач є неналежною стороною лише в останньому засіданні 13 березня 2019 року. Суди не звернули увагу, що відповідно до пункту 31 Правил позивач має право на взяття на облік у зв`язку із ліквідацією обліку за місцем роботи. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06 лютого 2017 року у справі № 296/90/12-ц скасовано рішення житлово-побутової комісії УМВС України в Житомирській області від 26 червня 2002 року у частині зняття позивача та його сім`ї з квартирного обліку, а тому він має право на взяття на облік як особа, яка потребує поліпшення житлових умов.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у вересні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 1987 року перебував у загальній черзі для отримання житла в УМВС України в Житомирській області, у 1990 році внесений у списки для першочергового отримання житла, а у 1992 році - у списки позачергового отримання житла як ліквідатор аварії на ЧАЕС.
14 травня 2004 року на підставі рішення житлово-побутової комісії УМВС України в Житомирській області від 26 лютого 2002 року йому видано ордер на вселення чотирьох осіб (колишньої дружини та двох дочок) у трикімнатну квартиру, житловою площею 36, 5 кв. м, АДРЕСА_1 .
У зв`язку з наданням квартири його знято з квартирного обліку.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06 лютого 2017 року у справі № 296/90/12-ц скасовано рішення житлово-побутової комісії УМВС України в Житомирській області від 26 червня 2002 року у частині зняття позивача та його сім`ї з квартирного обліку.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 ліквідовано територіальні органи МВС, зокрема УМВС України в Житомирській області та утворено нові юридичні особи публічного права - територіальні органи Національної поліції, в тому числі Головне управління Національної поліції в Житомирській області, яке не є правонаступником органів міліції.
Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15 березня 2016 року № 89 виключено УМВС України в Житомирській області з переліку підприємств, установ, організацій м. Житомира, які здійснюють квартирний облік громадян за місцем їх роботи, які потребують поліпшення житлових умов.
13 лютого 2018 року позивач звернувся до міського голови з заявою про внесення його та членів його сім`ї у списки для отримання житла, на що отримав відповідь, в якій відповідачем роз`яснено порядок постановки на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.