Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
місто Київ
справа № 702/591/17
провадження № 61-14916св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Уманської місцевої прокуратури,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1,
треті особи: Фермерське господарство "Максім", державний реєстратор Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2017 року у складі судді Чорненької Д. С. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 11 січня 2018 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Вінніченка Б. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
Заступник керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави 27 червня 2017 року звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування правового акту органу державної влади, визнання недійсним правочину та повернення земельної ділянки.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що Уманською місцевою прокуратурою встановлено факт незаконного набуття ОСОБА_1 права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності поза конкурентними засадами.
Наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 14 липня 2014 року №2152/14-14-СГ ОСОБА_1., на підставі його заяви, надано дозвіл на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 20,9543 га, із земель державної власності в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району для ведення фермерського господарства в оренду. У подальшому, 24 грудня 2014 року наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області № 23-6408/14-14-СГ затверджено розроблений на замовлення ОСОБА_1 проект землеустрою та згідно з договором оренди землі від 23 січня 2015 року зазначена земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером 7123455500:03:001:1611, площею 20, 9543 га, сільськогосподарські угіддя-рілля, передана йому в оренду для ведення фермерського господарства.
Відповідно до пункту 5 згаданого договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає проведенню на замовлення та за рахунок орендаря протягом трьох місяців з моменту державної реєстрації права оренди.
Позивач зазначив, що всупереч положенням договору та закону така нормативна грошова оцінка не була проведена, що є підставою для визнання договору оренди землі недійсною.
Також позивач стверджував, що ОСОБА_1, усупереч вимогам статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", не обґрунтував в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства від 16 червня 2014 року розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Вважав, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 24 грудня 2014 року
№ 23-6408/14-14-СГ про затвердження проекту землеустрою виданий без належної перевірки заяви ОСОБА_1, а тому має бути визнаний незаконним.
Крім того, ОСОБА_1 отримав у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності після набуття ним в оренду іншої ділянки для ведення фермерського господарства, площею 30, 4137 га, 02 жовтня 2014 року. Саме Фермерське господарство "Максім" (далі - ФГ "Максім", фермерське господарство) створено відповідачем лише у квітні 2017 року.
Наведене, за твердженнями позивача, у сукупності свідчить про штучне використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою, тобто без проведення земельних торгів. Оскільки ОСОБА_1 під час укладення спірного договору оренди земельної ділянки мав намір додатково отримати землю в обхід встановленого земельним законодавством порядку через проведення конкурсних торгів, то договір оренди землі від 23 січня 2015 року підлягає визнанню недійсним.
Визнання незаконними та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 24 грудня 2014 року
№ 23-6408/14-14-СГ та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, площею 20, 9543 га, кадастровий номер 7123455500:03:001:1611, яка розташована в адміністративних межах Цибулівської селищної ради, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 , 23 січня 2015 року, припиняє правомочності відповідача ОСОБА_1, як користувача землі на умовах оренди та є підставою для повернення земельної ділянки.
У зв`язку з недотриманням встановленого законом порядку виділення ОСОБА_1 земельної ділянки в користування, позивач звернувся з позовом для відновлення порушених інтересів держави.
У своєму позові прокурор просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 24 грудня 2014 року № 23-6408/14-14-СГ; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 20, 9543 га, кадастровий номер 7123455500:03:001:1611, яка розташована в адміністративних межах Цибулівської селищної ради, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 23 січня 2015 року; скасувати запис про державну реєстрацію права оренди; зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області земельну ділянку, площею 20, 9543 га, кадастровий номер 7123455500:03:001:1611, розташовану в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області та стягнути судові витрати із відповідачів.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області просило відмовити у задоволенні позову у зв`язку з тим, що позов не ґрунтується на фактичних обставинах, є безпідставним та не підлягає задоволенню.
Від інших учасників відзиви на позов не надходили.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 11 січня 2018 року, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 24 грудня 2014 року № 23-6408/14-14-СГ. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 20, 9543 га, кадастровий номер 7123455500:03:001:1611, яка розташована в адміністративних межах Цибулівської селищної ради, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1, 23 січня 2015 року, державна реєстрація якого здійснена реєстраційною службою Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області - номер запису про інше речове право: 9231879, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20391970 від 31 березня 2015 року. Скасовано запис про інше речове право, номер: 9231879, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20391970 від 31 березня 2015 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області земельну ділянку, площею 20, 9543 га, кадастровий номер 7123455500:03:001:1611, розташовану в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалося тим, що земельні ділянки, які передані ОСОБА_1, не є єдиним земельним масивом та розташовані на значній відстані одна від одної. При чому, орендар в заявах не навів обґрунтування надання двох земельних ділянок для створення фермерського господарства. Таке фермерське господарство відповідач зареєстрував лише 12 квітня 2017 року. Також ним не проведена нормативна грошова оцінка земельних ділянок протягом трьох місяців з дня укладення договору оренди. Виходячи з цих обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про штучне використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної власності без проведення земельних торгів, про отримання та використання ним двох земельних ділянок не за цільовим призначенням.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у лютому 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", статей 93, 116, 122-124 ЗК України, статей 13, 15, 21 "Про оренду землі", статей 1, 5 Закону України "Про оцінку земель".
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У вересні 2018 року надійшло клопотання ФГ "Максім" про закриття провадження у справі у зв`язку з його підвідомчістю господарському суду.
У жовтні 2018 року на касаційну скаргу ОСОБА_1 надійшов відзив заступника керівника Уманської місцевої прокуратури, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін. Позивач зазначив, що звернення до суду з позовом зумовлене неправомірним наданням землі на позаконкурентних засадах, що зачіпає інтереси держави у цій сфері.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернувся 16 червня 2014 року до Головного управління Держземагентства у Черкаській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 20, 9543 га, для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Цибулівської селищної ради (за межами населеного пункту) за рахунок земель запасу державної власності Цибулівської селищної ради.
23 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Монастирищенського районного відділу Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" із заявою про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства.
Відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 14 липня 2014 року № 2152/14-14-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду, розташованої в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 20, 9543 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.
Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки (площею 20, 9543 га, кадастровий номер 7123455500:03:001:1611), що розташована в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області - для ведення фермерського господарства.
Наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 24 грудня 2014 року № 23-6408/14-14-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 20, 9543 га, в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області; надано ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності, площею 20, 9543 га,
(кадастровий номер земельної ділянки 7123455500:03:001:1611) в оренду терміном на 10 років для ведення фермерського господарства.