Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 619/1886/17
провадження № 61-45230св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
| головуючого - | Ступак О. В., | |
| суддів: | Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І., | Олійник А. С., Яремка В. В., |
учасники справи:
позивач - прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Фонду державного майна України,
відповідачі: Пересічанська селищна рада Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_1,
треті особи: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Публічне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Курорт Березівські Мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Кружиліної О. А., Бровченка І. О., Кіся П. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2017 року прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області (далі також Дергачівська РДА), Фонду державного майна України (далі - ФДМ України) звернулася до суду з позовом до Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області (далі - Пересічанська селищна рада), ОСОБА_1, треті особи: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр України), Публічне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі також ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"), Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Курорт Березівські Мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі також ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води"), про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Позов обґрунтовано тим, що під час вивчення питання додержання вимог земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками на території Дергачівського району прокуратурою Харківської області встановлено факт незаконної передачі у власність земельної ділянки, а саме: внаслідок перевищення компетенції Пересічанською селищною радою, ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" та ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" порушено інтереси Дергачівської районної державної адміністрації та ФДМ України під час відмови від земель площею 62,3 га оздоровчого призначення державної власності та передачі їх у розпорядження Пересічанській селищній раді, яка в подальшому розпорядилася ними як землями комунальної власності та передала у власність громадянам.
Згідно з інформацією Пересічанської селищної ради від 29 травня 2015 року № 02-19/372 ФДМ України не надавав вказаній місцевій раді згоду на припинення права самостійного користування земельною ділянкою оздоровчого призначення площею 62,3 га. Також згідно з інформацією ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 26 травня 2015 року № 05-02-02/497 будь-яких погоджень або дозволів від ФДМ України щодо передачі державних земель оздоровчого призначення у розпорядження Пересічанській селищній раді не надавалося.
Під час вивчення правомірності відмови ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" від земель державної власності оздоровчого призначення площею 62,3 га та прийнятих Пересічанською селищною радою рішень з цих питань прокуратурою Харківської області встановлено наступне.
Згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ХР-10-40-003328, виданим 26 листопада 1997 року на підставі рішення Пересічанської селищної ради від 14 жовтня 1997 року № 254, ДП "Санаторій Березівські мінеральні води" є постійним користувачем земель оздоровчого призначення загальною площею 62,3 га, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6. Відповідно до статуту ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води", який зареєстровано виконкомом Дзержинської районної ради м. Харкова від 01 листопада 1999 року за № 04058835Ю0010494, вказане підприємство створене ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", що є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок.
Засновниками акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" є Фонд соціального страхування України та Федерація незалежних професійних спілок України.
Разом з тим встановлено, що рішенням Пересічанської селищної ради від 07 квітня 2005 року, на підставі статті 142 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), припинено право постійного користування ДП "Санаторій Березівські мінеральні води" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" частиною земельної ділянки загальною площею 45,7475 га на території с-ще Березівське Пересічанської селищної ради та вирішено внести зміни до державного акту на право постійного користування землею серії ХР-10-40-003328 ДП "Санаторій Березівські мінеральні води".
Рішення Пересічанської селищної ради від 07 квітня 2005 року винесено на підставі листа ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" від 29 березня 2005 року № 158 та листа ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 24 травня 2004 року № 05-39/966, якими заявлено про необхідність припинення постійного користування землею ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" площею 45,7475 га та прийняття їх у комунальну власність.
Окрім цього, рішенням Пересічанської селищної ради від 28 лютого 2006 року на підставі статті 142 ЗК України припинено право постійного користування ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" земельної ділянки загальною площею 16,5525 га на території с-ще Березівське Пересічанської селищної ради та вирішено скасувати державний акт на право постійного користування землею серії ХР -10-40-003328 ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води".
Також цим рішенням Пересічанської селищної ради від 28 лютого 2006 року вищевказану земельну ділянку загальною площею 16,5525 га передано в оренду ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" із земель оздоровчого призначення комунальної власності строком на 25 років.
У подальшому рішенням Пересічанської селищної ради від 02 березня 2007 року припинено користування ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" земельною ділянкою площею 0,3030 га та рішенням від 18 лютого 2011 року припинено користування ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" земельною ділянкою площею 0,0769 га у зв`язку з наданням їх Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого.
Окрім цього, встановлено, що Пересічанською селищною радою в межах земель оздоровчого призначення державної власності площею 62,3 га, право на яку посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії XP -10-40-003328, здійснено розпорядження частиною вказаних земель із зазначенням їх статусу як землі комунальної власності.
Так, Пересічанською селищною радою на підставі рішення від 28 лютого 2006 року укладено договір з ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" 3АT лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" щодо оренди земельних ділянок оздоровчого призначення площею 16,5525га, які знаходяться: с-ще Березівське Дергачівського району Харківської області. Договір зареєстровано 06 квітня 2006 року за № 040669300001 у Державному реєстрі земель.
Додатково встановлено, що Пересічанською селищною радою рішеннями LXXII сесії V від 30 вересня 2010 року безоплатно передано 16 земельних ділянок по 0,1 га громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 на території Пересічанської селищної ради із зміною цільового призначення із земель оздоровчого призначення на землі рекреаційного призначення (для дачного будівництва), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі рішень Пересічанської селищної ради від 30 вересня 2010 року вказаними громадянами отримані державні акти на право власності на 16 земельних ділянок по 0,1 га кожна для дачного будівництва.
Рішенням Пересічанської селищної ради від 07 квітня 2005 року та від 28 лютого 2006 року до припинення права постійного користування ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗAT лікувально-оздоровчих закладів спілок України "Укрпрофоздоровниця" земельною ділянкою загальною площею 62,3 га на території с-ще Березівське Пересічанської селищної ради визнані недійсними у зв`язку із наступним. На виконання постанови Ради Міністрів Української PCP "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров`я Української PCP" від 23 квітня 1960 року № 606 санаторій "Березівські мінеральні води" передано у відання Українській республіканській Раді Міністерства охорони здоров`я Української PCP та є державною власністю України на підставі Указу Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від 30 серпня 1991 року № 1452-ХII та Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України".
Виходячи зі змісту наведених вище нормативних актів стосовно права власності держави України після розпаду Союзу Радянських Соціалістичних Республік (далі - Союз РСР), право власності на майно, розташоване на території України і передане у віддання профспілковим організаціям, набула держава Україна. Після розпаду Союзу PCP правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, у свою чергу, є Федерація професійних спілок України.
Постановою президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України від 22 листопада 1991 року створено акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця".
04 грудня 1991 року створено акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця", яке зареєстровано 23 грудня 1991 року.
За таких обставин на момент створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" майно, передане йому Федерацією незалежних профспілок України, а відтак і земельні ділянки, на яких воно розташовано, перебували у державній власності, а тому могли бути відчужені виключно за згодою власника - держави.
Під час вивчення рішень Пересічанської селищної ради від 07 квітня 2005 року та 28 лютого 2006 року про припинення права постійного користування землею ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" встановлено, що вони прийняті без згоди ФДМ України, що є порушенням статей 84, 142, 149 ЗК України.
Виходячи зі змісту зазначених вище норм, припинення права постійного землекористування ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗAT лікувально-оздоровчих закладів спілок України "Укрпрофоздоровниця" здійснюється власником земельної ділянки - державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування.
Однак після вилучення земель державної власності Пересічанською селищною радою прийнято рішення від 30 вересня 2010 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель оздоровчого призначення з віднесенням до категорії земель рекреаційного призначення та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку (серії ЯЛ № 076914), який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300126.
Таким чином, рішення селищної ради про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням вимог статей 12, 118, 121, 122, 149 ЗК України та частини 1 пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" за відсутності відповідного рішення (погодження) ФДМ України та прийняття рішення компетентним органом виконавчої влади щодо вилучення із постійного користування ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" земельної ділянки без згоди власника землі, подальшої зміни цільового призначення земельної ділянки та поза межами повноважень.
З урахуванням викладеного, позивач просив визнати недійсним та скасувати рішення Пересічанської селищної ради від 30 вересня 2010 року про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_1 земельну ділянку, який зареєстровано 05 листопада 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300126 (серія державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 076914, кадастровий номер 6322056501:00:000:0239), скасувавши його державну реєстрацію; скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру 6322056501:00:000:0239; судові витрати покласти на відповідачів.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 17 квітня 2018 року у задоволенні позову заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської РДА, ФДМ України відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з положень статей 14, 41 Конституції України, статей 78, 84, 121 ЗК України, керувався практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), та своє рішення мотивував тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що станом на час передачі вказаної земельної ділянки у власність відповідачу, спірна земельна ділянка належала до земель державної власності та на ній розташовані об`єкти державної власності. Вказана земельна ділянка перебувала в межах населеного пункту - с-ще Березівське, що надавало право Пересічанській селищній раді повноваження проводити дії по зміні її цільового призначення та передачі у власність відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЗК України. На момент передачі спірної земельної ділянки у власність відповідача рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району про скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою ДП "Клінічний санаторій "Курорт Березовські мінеральні води" ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" було дійсним, ніким не було оскаржено або скасовано. Отже, оскільки рішення органу місцевого самоврядування про скасування державного акта на право постійного користування, як правовий акт на момент передачі у власність земельної ділянки, мало юридичну силу, подальше скасування такого нормативного акта не повинно тягнути за собою прийняття рішення про позбавлення громадян власності, набутої за час дії нормативно-правового акту, тобто погіршувати становище відповідача.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2018 року апеляційну скаргу прокуратури Харківської області задоволено. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 17 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове. Позов прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської РДА, ФДМ України задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення Пересічанської селищної ради від 30 вересня 2010 року про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Визнано недійсним державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, який зареєстровано 05 листопада 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300126 серія державного акта на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 076914, кадастровий номер 6322056501:00:000:0239, скасувавши його державну реєстрацію. Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 6322056501:00:000:0239, розташованої по АДРЕСА_1, шляхом скасування кадастрового номера. Стягнуто з Пересічанської селищної ради та ОСОБА_1 на користь прокуратури Харківської області судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції в розмірі 4 800,00 грн в рівних частках, по 2 400,00 грн з кожного. Стягнуто з Пересічанської селищної ради та ОСОБА_1 на користь прокуратури Харківської області судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 7 200,00 грн в рівних частках, по 3 600,00 грн з кожного.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що на момент створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" майно, передане йому Федерацією незалежних профспілок України, а відтак і земельні ділянки, на яких воно розташоване, перебували у державній власності, а тому могли бути відчужені виключно за згодою власника - держави. Зважаючи на набрання преюдиційною постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року у справі № 922/3652/15 законної сили, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що право постійного користування ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" не було припинено, земельна ділянка не була вилучена у встановленому законом порядку, тому розпорядження нею Пересічанською селищною радою із зміною цільового призначення є неправомірним.
Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що лише Дергачівська РДА мала повноваження припинити постійне користування землею оздоровчого призначення державної власності в межах населеного пункту - с-ще Березівське Дергачівського району та в подальшому розпоряджатися вказаними землями, оскільки припинення права постійного землекористування ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" здійснюється власником земельної ділянки - державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування. Визначений Пересічанською селищною радою у рішеннях від 07 квітня 2005 року та 28 лютого 2006 року статус спірної земельної ділянки, як землі комунальної власності, є неправомірним, оскільки вибуття останньої з державної власності відбулося без згоди власника у встановленому законом порядку.
При цьому застосовуючи до спірних правовідносин статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), суд першої інстанції не урахував порушення принципу пропорційності.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У жовтні 2018 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2018 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Матеріали касаційної скарги також містять заяву про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
? правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку підтверджена належними правовстановлюючими документами, фактом державної реєстрації такого права, він є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, оскільки набув право власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування. Відповідно до вимог законодавства України та практики ЄСПЛ позивач повинен був довести, що саме ОСОБА_1 допущено порушення законодавства, чинного на момент прийняття рішення про передачу земельної ділянки. Допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для витребування земельної ділянки у відповідача, якщо вони не були допущені внаслідок винної, протиправної поведінки осіб, яким земельні ділянки були передані у власність. На момент передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не існувало судових рішень про визнання незаконними дій Пересічанської селищної ради. Визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1, буде мати своїм наслідком порушення вимог статті 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки буде порушено право ОСОБА_1 на мирне володіння майном;
? Законом України "Про підприємства, установи, організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" законодавчо не визначені суб`єкти права власності майна громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованих на території України, а тому відсутній спеціальний суб`єкт, який є власником майна ДП "Клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води", а також відсутні судові рішення про визнання права власності на майно ДП "Клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води" за державою. Апеляційний суд наведеного не урахував та не встановив суб`єкта права власності на майно ДП "Клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води", а також не надав належної оцінки повідомленню ФДМ України від 06 вересня 2018 року № 10-24-18195 щодо зазначеного питання;
? позов пред`явлено неналежним позивачем та неправильно обрано спосіб захисту порушених прав, оскільки вимогам позивача про повернення спірної земельної ділянки у власність держави повинна була передувати вимога про визнання права власності на спірну земельну ділянку та її витребування із чужого незаконного володіння. Крім того, з повідомлення прокуратури Харківської області на адвокатський запит від 17 липня 2018 року № 05/1-25-17 убачається, що про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 прокурору стало відомо 22 листопада 2010 року, після проведення перевірки Харківською міжрайонною природоохоронною прокуратурою, проте апеляційний суд на зазначене увагу не звернув;
? апеляційний суд проігнорував клопотання представника ОСОБА_1 про перенесення судового засідання та не надав ніякої оцінки наведеним у відзиві на апеляційну скаргу доводам ОСОБА_1, що свідчить про порушення норм процесуального права.
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній станом на дату подання касаційної скарги), то не підлягають розгляду та дослідженню додані до касаційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 документи як на підтвердження доводів сторін, які не були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій.
У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення від Держгеокадастру України, в яких третя особа зазначає, що вимоги заступника прокурора Харківської області є неналежним та неефективним способом захисту прав на земельну ділянку, пред`явлені не до належних відповідачів, а тому не підлягають задоволенню.
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення до касаційної скарги від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (на підтримання касаційної скарги та щодо пропущеної позивачем позовної давності).
Станом на дату розгляду справи інших письмових пояснень чи відзивів до Верховного Суду не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду цю касаційну скаргу призначено судді-доповідачу Курило В. П.
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2018 року (після усунення недоліків згідно з ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року) задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та поновлено строк на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2018 року, відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано з Дергачівського районного суду Харківської області матеріали цивільної справи № 619/1886/17, задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та зупинено виконання оскаржуваної постанови до закінчення касаційного провадження, надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 619/1886/17 15 квітня 2020 року передано на розгляд судді-доповідача Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній станом на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній станом на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання постанови Ради Міністрів Української PCP "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров`я Української PCP" від 23 квітня 1960 року № 606 усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров`я зобов`язано було передати у строк до 01 травня 1960 року у відання Українській республіканській Раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Відповідно до пункту 2 зазначеної постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання.
До переліку санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передавалися у відання Українській республіканській Раді Міністерства охорони здоров`я Української PCP увійшов і санаторій "Березівські мінеральні води".
Положенням "Про курорт Березівські мінеральні води", затвердженим Постановою Ради Міністрів Української РСР від 16 серпня 1982 року, курорт Березівські мінеральні води був віднесений до курортів республіканського значення.
Постановою Верховної Ради Української PCP "Про захист суверенних прав власності Української PCP" від 29 листопада 1990 року № 506 на території республіки введено мораторій на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української PCP про роздержавлення майна.
Згідно з Указом Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від З0 серпня 1991 року № 1452-ХІІ та Законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10 вересня 1991 року № 1540-ХП майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.
Виходячи зі змісту наведених вище нормативних актів стосовно права власності держави України після розпаду Союзу PCP, право власності на майно, розташоване на території України і передане у віддання профспілковим організаціям, набула держава Україна.
Після розпаду Союзу PCP правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, у свою чергу, є Федерація професійних спілок України.
Постановою президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України "Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 22 листопада 1991 року на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об`єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України створено акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця".