Постанова
Іменем України
05 травня 2020 року
м. Київ
справа № 757/36037/17-ц
провадження № 61-8565св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач -Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на рішення Апеляційного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Панченка М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") про визнання поруки припиненою.
Позов обґрунтований тим, що 11 вересня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 39.29-50/932к, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_2 у тимчасове користування грошові кошти у сумі 137 973,00 швейцарських франків зі сплатою 9,7 % річних та кінцевим терміном повернення заборгованості до 10 вересня 2032 року.
11 вересня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 39.29-50/442п, відповідно до умов якого ОСОБА_1 поручився перед банком за виконання ОСОБА_2 зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором та його додатками.
Згідно з пунктами 3.3.9, 3.3.10 кредитного договору встановлено порядок погашення кредиту - щомісячно, не пізніше 10-го числа кожного місяця в розмірі 460,00 швейцарських франків, а відповідно до пункту 4.5 - у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків за договором, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
З 10 листопада 2008 року до 09 червня 2010 року позичальник не здійснювала погашення кредиту, тому 11 лютого 2009 року настав строк виконання зобов`язання за кредитним договором, а до 11 серпня 2009 року відповідач мав право пред`явити вимогу до поручителя, однак цього не зробив, тому порука припинилася 11 серпня 2009 року.
Позивач просив суд визнати поруку від 11 вересня 2007 року № 39.29-50/442п припиненою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року впозові відмовлено.
Відмовивши в позові, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідно до пункту 6.2 договору поруки він діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань, відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов`язань у повному обсязі, однак зобов`язання за кредитним договором не виконане, а його строк визначений у договорі до 10 вересня 2032 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано поруку ОСОБА_1 за договором поруки № 39.29-50/442п, укладеним 11 вересня 2007 року з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", припиненою. Стягнуто з ПАТ "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1 344,00 грн.
Рішення мотивоване тим, що договором поруки, який був укладений між сторонами, не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (пункт 6.2), кінцевий термін повернення кредиту - 10 вересня 2032 року (пункт 1.1 кредитного договору). З 10 листопада 2008 року до 03 березня 2009 року позичальник не вносила щомісячного платежу у розмірі 460,00 швейцарських франків на погашення тіла кредиту, тому відповідно до пункту 4.5 договору кредиту строк користування кредитом сплив 11 лютого 2009 року, протягом одного робочого дня позичальник була зобов`язана погасити кредит у повному обсязі, а з 13 лютого 2009 року банк мав можливість протягом шести місяців пред`явити вимоги до поручителя, однак, такої вимоги банк не заявляв, що не заперечував представник банку, тому порука ОСОБА_1 є припиненою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2017 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року, просив скасувати оскаржуване рішення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
21 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
ПАТ "Укрсоцбанк" посилається на те, що згідно з умовами кредитного договору у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора щодо повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Згідно з пунктом 6.2 кредитного договору договір діє до остаточного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.
Суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки заяві відповідача про застосування позовної давності.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржуване рішення є законним, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до пункту 4.5 кредитного договору строк користування кредитом сплив 11 лютого 2009 року, протягом одного робочого дня позичальник зобов`язана була погасити кредит у повному обсязі, а з 13 лютого 2009 року банк мав право протягом шести місяців пред`явити вимогу до поручителя, однак не пред`явив, тому порука є припиненою.
Безпідставними є доводи касаційної скарги щодо позовної давності до кожного платежу, оскільки позовна давність не стосується припинення поруки у взаємозв`язку з пунктом 4.5 договору.
Сплив строку позовної давності не є підставою для визнання поруки припиненою, оскільки строк дії поруки є преклюзивним строком. Відповідний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 638/11526/15-ц, провадження № 61-3040св18.
Посилання відповідача, що суд апеляційної інстанції не розглянув питання застосування позовної давності є безпідставними, оскільки відповідач не заявляв відповідне клопотання ні в суді першої, ні апеляційної інстанції, крім того, таке клопотання може бути подане лише до суду першої інстанції.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2017 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 11 вересня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 39.29-50/932к, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_2 у тимчасове користування грошові кошти у сумі 137 973,00 швейцарських франків зі сплатою 9,7 % річних та кінцевим терміном повернення заборгованості до 10 вересня 2032 року.
11 вересня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 39.29-50/442п, відповідно до умов якого ОСОБА_1 поручився перед банком за виконання ОСОБА_2 зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором та його додатками.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, виконаного ПАТ "Укрсоцбанк", станом на 16 жовтня 2015 року у зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань з повернення кредиту та сплати відсотків, виникла заборгованість.
Згідно з розрахунком останній платіж з погашення тіла кредиту позичальник внесла 10 жовтня 2013 року, з 10 листопада 2009 року до 03 березня 2009 року позичальник не вносила щомісячні платежі у розмірі 460,00 швейцарських франків на погашення тіла кредиту, а з 03 березня 2009 року до 09 червня 2010 року щомісячний платіж позичальник вносила не у розмірі, визначеному умовами договору кредиту.
Ці обставини представник банку не заперечував.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).