Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 359/5566/17-ц
провадження № 61-8806св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення грошових коштів за договором позики внаслідок виконання зобов`язань.
Позовна заява мотивована тим, що 12 червня 2014 року між ОСОБА_3 та
ОСОБА_2 укладений договір позики, за яким остання позичила (взяла у борг) у ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 361 295,70 грн, із визначенням у договорі еквіваленту в іноземній валюті на день укладення цього договору за курсом Національного банку України (далі - НБУ) у розмірі 31 000,00 доларів США. Відповідач зобов`язалася повернути ОСОБА_3 зазначений борг до дванадцятої години ранку 12 липня 2014 року.
Того ж дня на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором позики, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладені договори іпотеки. За іпотечними договорами позивач передав в іпотеку ОСОБА_3 земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1200 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222487202:02:002:0269, та житловий будинок, який знаходиться за тією ж адресою, загальною площею
279,7 кв. м, житловою - 134,6 кв. м, із господарським будівлями: свердловина, вигрібна яма, огорожа.
07 квітня 2015 року він отримав лист-вимогу від ОСОБА_3, у якому останній повідомив, що внаслідок порушення ОСОБА_2 основного зобов`язання,
ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити, згідно з договором позики від 12 червня
2014 року, суму у розмірі 726 950,00 грн, що в еквіваленті становить 31 000,00 доларів США, протягом 31 календарного дня з моменту отримання цього листа-вимоги.
У зв`язку з тим, що відповідач у визначений договором позики термін взяті у борг грошові кошти не повернула, ОСОБА_3, як іпотекодержатель, звернув стягнення на вказане вище заставне майно шляхом продажу.
08 червня 2015 року між іпотекодержателем та ОСОБА_4 укладені договори купівлі-продажу, за якими ОСОБА_4 прийняла у власність іпотечне майно: земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1200 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222487202:02:002:0269, та житловий будинок, який знаходиться за тією ж адресою, загальною площею 279,7 кв. м, житловою - 134,6 кв. м, із господарським будівлями: свердловина, вигрібна яма, огорожа.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив стягнути із ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 12 червня 2014 року станом на 04 квітня
2018 року у загальному розмірі 23 131 979,62 грн, із яких: 816 216,61 грн (основний борг) + 136 634,66 грн (інфляційні втрати) + 91 304,42 грн (3 % річних) +
22 233 740,45 грн (пеня) + 670 300,09 грн (проценти за користування позикою).
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 травня
2018 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що боржнику не було відомо про існування майнового поручителя і вона не надавала згоди на заміну кредитора у зобов`язанні.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2018 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 17 629 900,30 грн, із яких: 726 950,00 грн - основний борг, 73 421,95 грн - інфляційні збитки, 41 841,80 грн - 3 % річних, 16 428 985,00 грн - пеня, 358 701,30 грн - прострочені проценти за користування позикою. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1, як майновий поручитель ОСОБА_2, погасив заборгованість останньої за договором позику у повному розмірі 726 950,00 грн (еквівалент 31 000,00 доларів США на час висунення вимоги до майнового поручителя), а тому позивач набув права кредитора за вказаним договором позики.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня
2018 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом при прийнятті постанови необґрунтовано застосовано статтю 1048 ЦК України, оскільки між позивачем і відповідачем відсутні будь-які договірні та грошові зобов`язання. Крім того, розмір стягуваної пені значно перевищує суму основного боргу, що свідчить про несправедливість та істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін. Також апеляційний суд розглянув справу без участі відповідача та його представника, які не були належним повідомлені про час та місце розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частині першій та третій статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення визначено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Відповідно до копії договору позики від 12 червня 2014 року, укладеного між
ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник), остання позичила (взяла у борг) у позикодавця грошові кошти у сумі 361 295,70 грн, що на день укладення цього договору за курсом НБУ становило в еквіваленті 31 000,00 доларів США. ОСОБА_2 зобов`язалася повернути ОСОБА_3 зазначений борг до дванадцятої години ранку 12 липня 2014 року.
12 червня 2014 року на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за вказаним вище договором позики, ОСОБА_1 передав в іпотеку ОСОБА_3 земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1200 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222487202:02:002:0269, та житловий будинок, який знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , житловою площею 134,6 кв. м, загальною - 279,7 кв. м, із наступними господарським будівлями: свердловина, вигрібна яма, огорожа.
Відповідно до вказаних вище договорів іпотеки, ними забезпечується виконання зобов`язань ОСОБА_2 із повернення іпотекодержателеві суми позики, сплати іншої заборгованості, платежів і санкцій, що передбачені та/або випливають з основного зобов`язання, включаючи як зобов`язання, передбачені договором позики так і будь-якими додатковими угодами про внесення до нього змін, у тому числі щодо розміру позики, пені, штрафу, строку дії договору позики, встановлення інших майнових санкцій за невиконання умов договору позики. Іпотекодавець є майновим поручителем позичальника, ознайомлений з усіма положеннями договору позики і розуміє їх. Іпотекодавець дає згоду на зміну умов договору позики, у тому числі розміру позики, пені, штрафу, строку дії договору позики, встановлення інших майнових санкцій за невиконання позичальником умов договору позики.
Згідно з пунктами 5.4.4 іпотечних договорів встановлено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя:
- пункт 5.4.5 за рішенням суду.
- пункт 5.4.6 у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Для отримання виконавчого напису нотаріуса іпотекодержатель подає нотаріусу документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника за цим зобов`язанням, а саме: заяву про невиконання боржником основного зобов`язання, розрахунок заборгованості, свій примірник цього договору.
- пункт 5.4.7 відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься у цьому договорі.
- пункт 5.4.8 продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" за ціною, що буде встановлена, відповідно до висновку незалежного експерта - суб`єкта оціночної діяльності.
- пункт 5.4.9 у будь-якій інший спосіб на розсуд іпотекодержателя, що не суперечить чинному законодавству.
На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за вказаним вище договором позики, 12 червня 2014 року укладений договір поруки між ОСОБА_6 (поручитель, який є відмінною особою від особи майнового поручителя) та ОСОБА_3 (кредитор), за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань ОСОБА_2 (боржник), який укладений між кредитором та боржником.
Крім того, у день укладення договору позики, крім договорів іпотеки і договору поруки, складено декілька розписок, а саме боржником ОСОБА_2 , поручителем ОСОБА_6 та майновим поручителем ОСОБА_1 .
Згідно з копією розписки від 12 червня 2014 року, яка наявна у матеріалах справи, ОСОБА_2, відповідно до договору позики від 12 червня 2014 року, отримала від ОСОБА_3 суму у розмірі 31 000,00 доларів США та зобов`язалася повернути вказану суму до 12 липня 2014 року. У розписці вказано, що на забезпечення цієї позики ОСОБА_2 згідно з договором іпотеки від 12 червня 2014 року передає ОСОБА_3 в іпотеку належні ОСОБА_1 будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії розписки від 14 липня 2014 року оціночна вартість будинку складає 50 000,00 доларів США.
12 червня 2014 року ОСОБА_6 (поручитель) складено розписку про те, що вона зобов`язується відповідати перед кредитором ОСОБА_3 за виконання всіх зобов`язань, які можуть виникнути з договору позики від 12 червня 2014 року, а саме повернення боргу у розмірі 31 000,00 доларів США.
Згідно з розпискою, складеною 12 червня 2014 року ОСОБА_1, останній передав в іпотеку ОСОБА_3 за виконання зобов`язань, які виникли у ОСОБА_2 будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, належні йому на підставі свідоцтва про право власності
від 13 грудня 2013 року № 14575372 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 березня 2008 року у сумі 31 000,00 доларів США.
У строки, визначені договором, ОСОБА_2 позику не повернула.
07 квітня 2015 року ОСОБА_1 (майновий поручитель) отримав від ОСОБА_3 письмову вимогу про виконання зобов`язань за договором позики, укладеним із ОСОБА_2, у розмірі 726 950,00 грн, що еквівалентно 31 000 доларів США, в якій ОСОБА_3 попередив про звернення стягнення на предмети іпотеки у разі не задоволення вимоги.
Також, 07 квітня 2015 року ОСОБА_1 засвідчив у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі - ПН КМНО) ОСОБА_7 заяву, в якій, не заперечуючи щодо свого обов`язку за договором позики, зазначив про відсутність грошових коштів.
ОСОБА_3 , як іпотекодержатель, у позасудовому порядку звернув стягнення на предмети іпотеки шляхом укладення 08 червня 2015 року з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, які були предметами іпотеки.
Про нотаріальне посвідчення указаних договорів листами від 23 жовтня 2015 року за вих. № 444/01-16 та від 10 листопада 2015 року за вих. № 460/01-16 ПН КМНО
Каплун Ю. В. повідомив ОСОБА_1 .
Згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 08 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець), продавець на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку" передав у власність ОСОБА_4, належний ОСОБА_1 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 3.2 договору купівлі-продажу житлового будинку визначено, що продаж цей вчиняється на суму 723 084,78 грн.
Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 08 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець), продавець на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку" передав у власність ОСОБА_4, належну ОСОБА_1 земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 3.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки продаж цей вчиняється за узгодженою сторонами вартістю на суму 158 402,64 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що боржнику не було відомо про існування майнового поручителя і вона не надавала згоди на заміну кредитора.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, виходив із того, що ОСОБА_1 , як майновий поручитель ОСОБА_2, погасив заборгованість останньої за договором позики у повному розмірі 726 950,00 грн (еквівалент 31 000,00 доларів США), а тому позивач набув права кредитора за вказаним договором позики, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики у розмірі 17 629 900,30 грн, із яких: 726 950,00 грн - основний борг, 73 421,95 грн - інфляційні збитки, 41 841,80 грн - 3 % річних, 16 428 985,00 - пеня, 358 701,30 грн - прострочені проценти за користування позикою.
Верховний Суд не погоджується у повній мірі із зазначеним висновком апеляційного суду з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.