Постанова
Іменем України
07 травня 2020 року
м. Київ
справа № 545/3667/15-ц
провадження № 61-22533св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Виконавчий комітет Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_2,
третя особа - Відділ Держгеокадастру у Полтавському районі Полтавської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2017 року у складі судді Шелудякова Л. В. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 20 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Виконавчого комітету Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області (далі - ВК Микільської сільської ради), ОСОБА_2, третя особа - Відділ Держгеокадастру у Полтавському районі Полтавської області, про визнання рішень сільської ради недійсними.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 . Після виготовлення 14 жовтня 2014 року технічного паспорта на вказаний будинок він виявив, що у ньому зазначені не всі будівлі, які належали попередньому власнику - ОСОБА_3, згідно з технічним паспортом від 28 березня 1988 року. Крім того, схематичний план у вказаних технічних паспортах відображають різні картини наявності житлового будинку і господарських будівель та споруд вказаного будинковолодіння. Порівнюючи ці технічні паспорти він дійшов висновку про відібрання частини земельної ділянки разом із будівлями у померлого ОСОБА_3 рішенням Микільської сільської ради від 11 вересня 2007 року, які належали померлому на праві власності. Згідно з архівним витягом із протоколу Микільської сільської ради від 13 квітня 1994 року № 42 "Про приватизацію земельних ділянок" виконкомом сільської ради прийнято рішення про передачу безкоштовно у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,15 га ОСОБА_3 . Рішенням 12 сесії 5 скликання Микільської сільської ради "Про розгляд заяв жителів села Зінці" від 11 вересня 2007 року вилучено з користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,10 га, що знаходиться у с. Зінці Полтавського району Полтавської області, у зв`язку з тим, що вона не використовувалась та вирішено надати її в користування для ведення особистого селянського господарства
ОСОБА_2 має державний акт на право власності на земельну ділянку від 10 листопада 2009 року, що знаходиться у с. Зінці Полтавського району, який належить останньому на підставі рішення від 16 жовтня 2008 року 23 сесії 5 скликання із змінами від 30 грудня 2008 року 26 сесії 5 скликання Микільської сільської ради загальною площею 0,1900 га, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. У заяві до Микільської сільської ради він просив скасувати рішення 12 сесії 5 скликання Микільської сільської ради "Про розгляд заяв жителів села Зінці" від 11 вересня 2007 року. Рішенням 12 сесії 6 скликання Микільської сільської ради від 10 листопада 2011 року йому рекомендовано звернутися з цим питанням до суду. За наслідками розгляду вказаної заяви, відділом Держкомзему у Полтавському районі повідомлено, що рішення 12 сесії 5 скликання Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області "Про розгляд заяв жителів села Зінці" від 11 вересня 2007 року дійсно прийнято з порушенням вимог земельного законодавства та зазначено, що у рішенні відсутні посилання на законодавчу базу, не внесені зміни у попереднє рішення, порушений порядок вилучення земельної ділянки та інше. Рішенням Микільської сільської ради від 14 лютого 2012 року "Про розгляд клопотання відділу Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області" призупинено дію рішення 12 сесії 5 скликання Микільської сільської ради "Про розгляд заяв жителів села Зінці" від 11 вересня 2007 року. Оскільки згідно з чинним законодавством, приватизація земельної ділянки під будинком у с. Зінці, про який йде мова, повинна проводитись відповідно до часток у будинку, він мав намір на приватизацію земельної ділянки після визнання права власності на належну йому частку. Крім того, у період прийняття рішення сесії 11 вересня 2007 року, на домоволодіння ОСОБА_3 накладений арешт, який тільки 19 лютого 2015 року за ухвалою суду скасований, а саме: скасовано заборону відчуження домоволодіння, що належить ОСОБА_3, яка накладена ухвалою Полтавського районного суду від 06 червня 2006 року про забезпечення позову у справі № 2-33/07.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним рішення 12 сесії 5 скликання Микільської сільської ради "Про розгляд заяв жителів села Зінці" від 11 вересня 2007 року, яким вирішено вилучити з користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,10 га, що знаходиться у с. Зінці Полтавського району Полтавської області, у зв`язку з тим, що вона не використовується та надати її в користування для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 ; визнати недійсним рішення 26 сесії 5 скликання Микільської сільської ради від 30 грудня 2008 року "Про внесення змін до рішення Микільської сільської ради "Про приватизацію земельних ділянок", яким вирішено: пункт 1 рішення 23 сесії 5 скликання Микільської сільської ради від 16 жовтня 2008 року викласти у такій редакції: передати безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку, розміщену на АДРЕСА_1, площею 0,19 га; видати у встановленому порядку ОСОБА_2 акт на право власності на земельну ділянку; здійснити реєстрацію права приватної власності на землю та внести зміни до земле-облікових документів, рахуючи збільшення земельної ділянки на 0,01 га за рахунок земель запасу Микільської сільської ради.
Суди неодноразово розглядали цю справу.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 27 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 15 вересня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 червня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ВК Микільської сільської ради у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішення Микільської сільської ради від 11 вересня 2007 року, від 16 жовтня 2008 року та від 30 грудня 2008 року відмовлено. При цьому невідповідність розмірів земельної ділянки схемі розміщення будівель, що міститься у технічному паспорті від 28 березня 1988 року, не є підставою для визнання рішень органу місцевого самоврядування недійсними, оскільки він не є правовстановлюючим документом.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 15 вересня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції виходив із того, що суди не надали правової оцінки та не врахували, що у період прийняття рішення сільської ради від 11 вересня 2007 року, ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 06 червня 2006 року у порядку забезпечення позову накладено заборону відчуження домоволодіння на АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 . Вказані заходи забезпечення позову скасовано ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2015 року. Апеляційний суд, досліджуючи, чи входила до складу спадкового майна вилучена з користування ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,10 га, не визначився з предметом доказування та не врахував, що спір стосується порушення Микільською сільською радою при прийнятті рішень вимог земельного законодавства, а не спадкових прав на земельну ділянку. Позов пред`явлено до ВК Микільської сільської ради, при цьому оспорювані рішення Микільської сільської ради стосуються ОСОБА_2, якому у власність передана спірна земельна ділянка, тому він є відповідальною особою за позовом (відповідачем), а не третьою особою. Права та обов`язки відповідача та третьої особи різні за своїм процесуальним змістом та умовами їх реалізації в судовому процесі. Отже, суд повинен вчинити дії, які від нього вимагає положення частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року, а саме уточнити правовий статус ОСОБА_2 як учасника цивільного процесу.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що заборона накладена на відчуження нерухомого майна, яке знаходиться АДРЕСА_1 . У рішенні сесії сільської ради, яке оскаржується позивачем, не зазначено місце розташування земельної ділянки, яка вилучена з користування ОСОБА_3 . До того ж, внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування вказаного рішення не порушено права сторін у справі, оскільки ніякого відчуження майна не відбулось. Про вказане рішення сторонам у цивільній справі, у який накладено арешт, повинно бути відомо, оскільки воно їх стосувалось. Про те, що права сторін не порушено свідчить також той факт, що справа, у якій вжито вказаних заходів забезпечення позову, залишена без розгляду. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 червня 2017 року, що набрало законної сили встановлено, що земельні ділянки розташовані за різною адресою, а саме: у ОСОБА_1, як спадкоємця, розташована на АДРЕСА_1, а у ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 . Таким чином, рішення суду першої інстанції, яким встановлено обставини, у зв`язку з яким позивач просить визнати недійсним рішення 12 сесії п`ятого скликання Микільської сільської ради "Про розгляд заяв жителів села Зінці" від 11 вересня 2007 року; рішення 26 сесії п`ятого скликання Микільської сільської ради від 30 грудня 2008 року "Про внесення змін до рішення Микільської сільської ради "Про приватизацію земельних ділянок", встановлені при розгляді іншої справи. Позивачем не доведено, що Микільською сільською радою при прийняття спірних рішень порушено вимоги земельного законодавства. При розгляді цієї справи суд неодноразово звертав увагу позивача, що цей спір стосується законності рішень сесій Микільської сільської ради, а не виконавчого комітету вказаного органу місцевого самоврядування.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 20 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не довів, що порушення земельного законодавства, які виявлені за наслідком його звернень, мали місце та порушують його права. Наведені ОСОБА_1 підстави скасування рішення 12 сесії 5 скликання від 11 вересня 2007 року та рішення 26 сесії 5 скликання від 30 грудня 2008 року Микільської сільської ради, вже були предметом розгляду судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Посилання в апеляційній скарзі на те, що у технічному паспорті від 28 березня 1988 року наявний схематичний план будинковолодіння АДРЕСА_1, померлого ОСОБА_3, який суперечить схематичному плану у новому технічному паспорті від 2014 року, не є підставою для визнання рішень органів місцевого самоврядування недійсними.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У травні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Судукасаційну скаргу на рішення Полтавськогорайонного суду Полтавської області від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 20 лютого 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що земельна ділянка вилучена і передана ОСОБА_2 разом із будівлями ОСОБА_3 Померлий ОСОБА_3 на час прийняття рішення сільською радою був лежачим хворим, інвалідом І групи, мав захворювання - гангрена ноги та не міг без сторонньої допомоги вчиняти будь які дії, був не здатний до самообслуговування. У технічному паспорті 1988 року наявний схематичний план будинковолодіння АДРЕСА_1, померлого ОСОБА_3, який суперечить схематичному плану у новому технічному паспорті 2014 року, який відображає зовсім іншу картину наявності житлового будинку і господарських споруд будинковолодіння.
У червні 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу.
Відповідно до частини четвертої статті 395 ЦК України до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Частиною четвертою статті 183 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
До відзиву ОСОБА_2 не додав докази надсилання його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. У зв`язку з цим Верховний Суд залишає цей відзив без розгляду.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду ОСОБА_4 від 11 травня 2018 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
23 травня 2018 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
Рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", вирішено здійснити перерозподіл справ, у яких касаційні скарги подані до Верховного Суду у 2017-2018 роках.
На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Ступак О. В.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини встановлені судами
Відповідно до дубліката свідоцтва про право власності на житловий будинок від 15 вересня 1988 року, виданого ВК Микільської сільської ради, ОСОБА_3 на праві приватної власності належав об`єкт у цілому, розташований на АДРЕСА_1 .