Постанова
Іменем України
05 травня 2020 року
м. Київ
справа № 753/3659/18
провадження № 61-47038св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Київська міська рада, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду
м. Києва від 26 квітня 2018 року у складі судді Заставенко М. О. та постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року у складі колегії суддів:
Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту прийняття спадщини.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 залишено без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року залишено без змін.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, залишаючи позов без розгляду з підстав, встановлених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, виходив із того, що належним чином повідомлена ОСОБА_1 повторно не з`явилась у судове засідання та від неї не надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що у судове засідання, призначене на 26 квітня 2018 року заявник не з`явилася за сімейними обставинами, а адвокат не зміг прибути у зв`язку із зайнятістю у інших судових засіданнях, про що завчасно повідомив у своїй заяві, проте суд, маючи відповідну заяву, не відклав розгляд справи на іншу дату, а залишив заяву без розгляду.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду ОСОБА_7 від 15 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року № 1093/0/226-20 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу № 753/3659/18(провадження № 61-47083св18) 15 квітня 2020 року призначено судді-доповідачеві Ступак О. В.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з огляду на таке.
Обставини встановлені судами
У судове засідання, призначене на 04 квітня 2018 року о 10 год 00 хв, ОСОБА_1 не з`явилась, про дату, час та місце проведення цього судового засідання повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення їй судової повістки 22 березня 2018 року, тобто завчасно (т. 2, а. с. 44).
У зв`язку з неявкою учасників справи, за наявності клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6, про відкладення розгляду справи у зв`язку з його неявкою з поважних причин (т. 2, а. с. 40), судом відкладено розгляд справи
на 26 квітня 2018 року о 10 год 00 хв.
У судове засідання, призначене на 26 квітня 2018 року о 10 год 00 хв, ОСОБА_1 та її представник повторно не з`явились, про дату, час та місце проведення цього судового засідання заявник повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення їй судової повістки 17 квітня 2018 року
(т. 2, а. с. 63) та особиста розписка (т. 2, а. с. 50).
Заявник не подавала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, а також не повідомляла суд про причини своєї неявки. Заява ОСОБА_6 про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю у інших судових засіданнях доказами на підтвердження поважності причин неявки не підкріплена (т. 2, а. с. 60).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року, заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Нормативно-правове обґрунтування
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
У справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.