Постанова
Іменем України
07 травня 2020 року
м. Київ
справа № 333/1839/19
провадження № 61-21641св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальна установа "Територіальне медичне об`єднання "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф",
третя особа - профспілка Оперативно-диспетчерської служби Комунальної установи "Територіальне медичне об`єднання "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Запорізької обласної ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи "Територіальне медичне об`єднання "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", третя особа - профспілка Оперативно-диспетчерської служби Комунальної установи "Територіальне медичне об`єднання "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Запорізької обласної ради, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кримської О. М., Дашковської А. В.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ від 04 березня 2019 року № 57/01-06 "Про розірвання трудового договору" про звільнення її з посади сестри медичної станції (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги з приймання викликів та передачі їх виїзним бригадам швидкої медичної допомоги оперативно-диспетчерського управління Комунальної установи "Територіальне медичне об`єднання "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Запорізької обласної ради (далі - КУ "Територіальне медичне об`єднання "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" ЗОР) у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором, пунктом 3 статті 40 КЗпП України; поновити її на роботі на посаді сестри медичної станції (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги з приймання викликів та передачі їх виїзним бригадам швидкої медичної допомоги оперативно-диспетчерського управління КУ "Територіальне медичне об`єднання "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" ЗОР; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення її на роботі на посаді сестри медичної станції (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги з приймання викликів та передачі їх виїзним бригадам швидкої медичної допомоги оперативно-диспетчерського управління КУ "Територіальне медичне об`єднання "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" ЗОР та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що з 01 грудня 1994 року працювала на посадах медичної сестри з приймання викликів центральної спеціалізованої станції швидкої допомоги та фельдшера-диспетчера з прийому викликів підстанції спеціалізованих бригад швидкої медичної допомоги.
01 січня 2014 року вона, згідно з наказом від 31 грудня 2013 року № 162-о, була прийнята на посаду сестри медичної - диспетчера з приймання викликів та передачі їх виїзним бригадам швидкої медичної допомоги оперативно-диспетчерського управління КУ "Територіальне медичне об`єднання "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" ЗОР у порядку переводу з КУ "Запорізька станція екстреної (швидкої) медичної допомоги".
Наказом від 07 березня 2018 року № 38-1/01-06 "Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани" її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану.
Наказом від 02 листопада 2018 року № 203/01-06 "Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани" її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану, який оскаржується нею в судовому порядку.
Наказом від 04 березня 2019 року № 57/01-06 "Про розірвання трудового договору" її звільнено з посади у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, пунктом 3 статті 40 КЗпП України.
Вважає оскаржуваний наказ незаконним, а дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення необґрунтованим та безпідставним, оскільки її було звільнено за наявності обґрунтованого рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору, членом якого вона є, чим порушено вимоги частин 1, 7 статті 43 КЗпП України; дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовано до неї після спливу строку для притягнення до дисциплінарної відповідальності в один місяць, чим порушено приписи статті 148 КЗпП України; під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відповідачем в порушення вимог статті 149 КЗпП України не було досліджено обставини того чи мало місце неналежне виконання нею функціональних обов`язків або невиконання приписів чинного законодавства України, не було враховано ступінь тяжкості її бездіяльності і заподіяну нею шкоду, обставини, за яких нею було вчинено бездіяльність, і її попередню роботу, тобто притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неповним з`ясуванням обставин, за відсутності провини, та без наявності шкоди інтересам та правам будь-яких осіб; вона фактично не відмовляла у прийомі виклику 16 січня 2019 року; жодного звернення від громадянки, яка звернулась до неї, як диспетчера, 16 січня 2019 року щодо неправомірності дій позивача та/або завдання їй шкоди до відповідача не надходило, не зазначено жодних фактів заподіяння шкоди, ані власнику, ані уповноваженому ним органу, ані іншим особам і в наказі про розірвання трудового договору, оскільки такої шкоди жодній особі її діями завдано не було.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Комунарський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 03 серпня 2019 року позов задовольнив. Визнав незаконним та скасував наказ від 04 березня 2019 року № 57/01-06 про звільнення ОСОБА_1 з посади сестри медичної станції (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги з приймання викликів та передачі їх виїзним бригадам швидкої медичної допомоги оперативно-диспетчерського управління КУ "Територіальне медичне об`єднання "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" ЗОР у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором, пункт 3 статті 40 КЗпП України. Поновив на роботі ОСОБА_1 на посаді сестри медичної станції (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги з приймання викликів та передачі їх виїзним бригадам швидкої медичної допомоги оперативно-диспетчерського управління КУ "Територіальне медичне об`єднання "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" ЗОР. Стягнув з КУ "Територіальне медичне об`єднання "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" ЗОР на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 42 639,36 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Допустив негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що розірвання трудового договору відбулося без згоди первинної профспілкової організації, після перебігу встановленого статтею 147 КЗпП України місячного строку з дня вчинення дисциплінарного проступку. Відповідач не надав доказів надходження на ОСОБА_1 скарги щодо події, яка мала місце 16 січня 2019 року і яка слугувала підставою звільнення. Комісія з проведення службової перевірки стосовно необґрунтованої відмови ОСОБА_1 прийнятий 16 січня 2019 року виклик швидкої допомоги з приводу травми руки дійшла висновку про порушення останньою п. 1.19 Уніфікованого клінічного протоколу екстреної медичної допомоги, тоді як вказаний протокол такого пункту не містить. Комісія не виявила порушення в діях працівника п. 4.5 Посадової інструкції, проте наказ про звільнення містить посилання на зазначене порушення.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Запорізький апеляційний суд постановою від 26 листопада 2019 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2019 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Понесені КУ "Територіальне медичне об`єднання "Обласний цент екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" ЗОР витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 305,20 грн компенсував за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог і порушення відповідачем норм трудового законодавства при звільненні позивачки, не відповідають вимогам закону і матеріалам справи, при вирішенні спору судом порушені норми матеріального і процесуального права, дана неправильна оцінка зібраним у справі доказам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, доповнень до неї та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Під час прийняття виклику від 16 січня 2019 року № 1556 вона правильно віднесла вказаний виклик до категорії неекстрених.
Виклик від 16 січня 2019 року № 1556 роботодавцем було віднесено до категорії екстрених лише з огляду на стан пацієнта, що зумовлений переломом, проте без іншої обов`язкової ознаки у вигляді супроводження певного стану пацієнта.
Під час спілкування з абонентом вона зазначила, що в разі виїзду бригади очікування може бути досить тривалим. Таке твердження повністю відповідає положенням пункту 4 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 року № 1119, за яким диспетчер оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф перенаправляє звернення, що належить до категорії неекстрених, до відповідного закладу охорони здоров`я первинної медико-санітарної допомоги у порядку, затвердженому МОЗ, а у разі відсутності такої можливості - направляє до пацієнта бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, що не виконує екстрені виклики, протягом 1 години з моменту отримання звернення.
Окрім цього, під час виклику абонент, що дзвонила, одразу висловила прохання не про надання їй медичної допомоги, а про транспортування до медичного закладу у зв`язку із травмою та можливим на її думку переломом руки.
Проте, відповідно до пункту 10 Правил виклику бригад швидкої медичної допомоги, затверджених Наказом МОЗ України від 01 червня 2009 року № 370 бригада не виїжджає для здійснення міжлікарняних перевезень хворих, які не потребують медичного супроводу.
Під час розгляду звернення від 16 січня 2019 року № 1556 вона виконувала положення пункту 6.1. Посадової інструкції та керувалася усними розпорядженнями начальника оперативно-диспетчерського управління відповідача та старшого лікаря цього управління ОСОБА_2 про не прийняття викликів у абонентів з незначними травмами, в тому числі верхніх кінцівок та надання рекомендацій абонентам щодо самостійного звернення до відповідних лікувальних закладів.
В даному випадку до неї застосовано найсуворіше стягнення у вигляді звільнення.
Жодних скарг з боку абонента, який здійснив виклик 16 січня 2019 року № 1556, на її дії не поступало.
До Верховного Суду надійшло доповнення ОСОБА_1 до касаційної скарги мотивоване тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 43 КЗпП України, за яким розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу первинної профспілкової організації. Розірвання відповідачем з нею трудового договору здійснено з порушенням вимог частин 1, 7 статті 43 КЗпП України без відповідної попередньої згоди виборного профспілкового органу первинної профспілкової організації, членом якої вона є.
28 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив КУ "Територіальне медичне об`єднання "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" ЗОР мотивований тим, що касаційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Посилання ОСОБА_1 на пункт 10 Правил виклику бригад швидкої медичної допомоги, затверджених наказом МОЗ України від 01 червня 2009 року № 370, яким передбачено, що бригада не виїжджає для здійснення міжлікарняних перевезень хворих, які не потребують медичного супроводу, є безпідставним, бо звернення від 16 січня 2019 року № 1556 жодного стосунку до міжлікарняних перевезень не має.
Трудові обов`язки ОСОБА_3 визначені посадовою інструкцією фельдшера (сестри медичної) з МНС диспетчера з приймання викликів та передачі їх виїзним бригадам швидкої медичної допомоги оперативно-диспетчерського управління, з якою вона ознайомлена 23 липня 2017 року, що підтверджується її підписом на інструкції і не заперечувалося останньою у судовому засіданні.
Фактично позивач знехтувала своїми посадовими обов`язками, відмовила у прийнятті екстреного виклику швидкої медичної допомоги, тобто позбавила хвору особу гарантованого права на екстрену медичну допомогу, що є безумовною підставою для дисциплінарної відповідальності незалежно від наявності або відсутності скарги хворого.
Доводи позивача про те, що в час надходження екстреного виклику не було вільних бригад швидкої допомоги є неспроможними, оскільки, як встановлено службовою перевіркою, із наявних 8 чергових бригад тільки 2 бригади були на виїзді.
Вищевказаний дисциплінарний проступок було виявлено відповідачем 17 січня 2019 року, наказ від 04 березня 2019 року № 57/01-06 про розірвання трудового договору у зв`язку із систематичним невиконанням позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором (пункт 3 статті 40 КЗпП України), видано 04 березня 2019 року, оскільки позивач в період з 01 до 17 лютого 2019 року перебувала у щорічній відпустці, а в період з 23 до 25 лютого 2019 року була відсутня на роботі у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю, відповідачем вимоги статті 148 КЗпП України не порушено.
25 лютого 2019 року голова профспілки повідомила, що за результатами розгляду подання профком відмовив у наданні згоди на звільнення позивача за пунктом 3 статті 40 КЗпП України за відсутності підстав та вбачає в діях адміністрації систематичне переслідування виборного члена профспілки та спробу перекладання відповідальності за незаконні розпорядження начальника підрозділу та старшого лікаря зміни.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 року № 1119 виклик за наявності такої травми віднесено до категорії екстрених, а отже висновки профспілкового комітету про те, що відмова ОСОБА_1 у прийнятті виклику є правомірною, не відповідають ні фактичним обставинам справи, ні нормативно-правовим актам, які регулюють діяльність диспетчерської служби швидкої (екстреної) медичної допомоги.
За вказаних обставин адміністрація відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України і частини шостої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" мала право на звільнення працівника без згоди профкому.
Посилання ОСОБА_1 на відсутність скарги на її дії з боку абонента від 16 січня 2019 року № 1556 не впливає на законність її притягнення до дисциплінарної відповідальності, адже відповідно до статті 147 КЗпП України підставою застосування до працівника дисциплінарного стягнення є порушення ним трудової дисципліни. Сама по собі наявність скарги не призводить до обов`язкового накладення стягнення на працівника, так само як і її відсутність не свідчить про дотримання ним трудової дисципліни.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Комунарського районного суду м. Запоріжжя. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року до закінчення касаційного провадження у справі.
19 грудня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи встановлені судами
ОСОБА_1 з грудня 1994 року працювала медсестрою з прийому викликів Центральної спеціалізованої станції швидкої допомоги, яка неодноразово реорганізовувалася, має І категорію за спеціальністю, медичний стаж понад 19 років, з 01 січня 2014 року працювала в КУ "Територіальне медичне об`єднання "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" ЗОР на посаді сестри медичної - диспетчера з приймання викликів та передачі їх виїзним бригадам ШМД оперативно-диспетчерського управління.
Трудові обов`язки ОСОБА_1 визначені посадовою інструкцією фельдшера (сестри медичної) з МНС - диспетчера з приймання викликів та передачі їх виїзним бригадам швидкої медичної допомоги оперативно-диспетчерського управління, з якою ОСОБА_1 ознайомлена 23 липня 2017 року, що підтверджується її підписом на інструкції і не заперечувалося останньою у судовому засіданні.
Вказаною Інструкцією визначено, що фельдшер (сестра медична) - диспетчер з прийому викликів і передачі їх виїзним бригадам швидкої медичної допомоги - медичний працівник, який приймає від населення звернення про екстрену медичну допомогу і направляє на виклики бригади швидкої медичної допомоги.
Основними завданнями диспетчера є прийняття виклику в найкоротший термін та своєчасна передача його для виконання бригади ШМД, забезпечення вибору і направлення на виклик бригад швидкої медичної допомоги, інформаційний супровід бригади ШМД під час виконання виклику.
До функціональних обов`язків диспетчера відноситься: прийом від населення звернень по телефону відповідно до правил виклику швидкої медичної допомоги і затверджених алгоритмів опитування всіх звернень про екстрену медичну допомогу населення, їх реєстрація, формування головної скарги, надання після диспетчерської підтримки абоненту; перенаправлення (в тому числі як рекомендація) необґрунтованих для станції швидкої медичної допомоги викликів в інші лікувально-профілактичні установи для їх виконання з обов`язковим інформуванням особи, що звернулась за допомогою, про телефон закладу охорони здоров`я, до якого вона може звернутися; переадресація непрофільного звернення відповідальному працівникові зміни для вирішення питання про відмову від реєстрації виклику; сортування викликів за їх територіальністю; передача виклику диспетчеру напрямку, а також, у разі необхідності, підрозділам аварійно-рятувальних, аварійних служб, правоохоронних органів; надання населенню по телефону інформації щодо можливості отримання консультативної та іншої невідкладної медичної допомоги в ЛПЗ міста.
Наказом від 07 березня 2018 року № 38-1/01-06 за порушення пункту 3 затвердженого порядку приймання виклику, пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 4.7 Посадової інструкції, грубе порушення норм медичної етики та деонтології ОСОБА_1 оголошена догана.
Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності стала скарга ОСОБА_4 від 19 січня 2018 року, в якій ішлося про те, що 01 січня 2018 року о 21 год. 23 хв. він зателефонував на диспетчерський пульт "103" з метою здійснити виклик бригади Е ( Ш ) МД для надання медичної допомоги своїй матері ОСОБА_7, 1939 року народження, але диспетчер служби "103" виклик не зареєструвала, перервала розмову і кинула слухавку.
Після отримання письмових пояснень від ОСОБА_1, яка не визнала себе винною у порушені посадової інструкції, адміністрація комунальної установи створила комісію для проведення службової перевірки, за результатами якої встановила факт невиконання ОСОБА_1 пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 4.7 Посадової інструкції, та дійшла висновку про те, що вказані порушення мали місце в результаті недбалого виконання позивачем обов`язків, покладених на неї посадовою інструкцію.
Наказом від 02 листопада 2018 року № 203/01-06, відповідно до рішення протоколу службової перевірки від 16 жовтня 2018 року, за грубе порушення положень Посадової інструкції та нормативно-правових документів на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стала скарга ОСОБА_8 від 01 жовтня 2018 року, в якій йшлося про те, що співробітники служби " 103 " розповсюдили конфіденційну інформацію приватним ритуальним службам про смерть її батька, про яку вона повідомила диспетчера 30 вересня 2018 року о 21 год. 11 хв., а о 21 год. 14 хв. на її телефон почали надходити дзвінки приватних ритуальних служб, які пропонували свої послуги.
Розпорядженням заступника директора з оперативної роботи від 03 жовтня 2018 року № 740-1/01-06 з метою перевірки обставин, викладених у заяві ОСОБА_8 стосовно розповсюдження конфіденційної інформації приватним ритуальним службам диспетчером оперативно-диспетчерського управління, була створена комісія для проведення службової перевірки, яка встановила факт порушення ОСОБА_1 пунктів 1.4, 4.5, 6.1 Посадової інструкції, а також Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції, закладами охорони здоров`я та органами прокуратури при встановлені факту смерті людини".
Крім притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 мала також громадське стягнення у вигляді товариського зауваження, підставою застосування якого слугувала подія, що сталася 16 жовтня 2018 року.
Комісія з проведення службової перевірки стосовно події, що мала місце 16 жовтня 2018 року дійшла висновків, що сестра медична-диспетчер ОСОБА_1 виклик № 1530 від 16 жовтня 2018 року прийняла некваліфіковано, неуважно слухала абонента, трактувала отриману інформацію на свій розсуд, не уточнювала висоту падіння та характер травми, не з`ясувала, що мала місце виробнича травма, чим порушила положення пунктів 1,4, 3.2, 4.1 посадової Інструкції, наказ МОЗ "Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації екстреної медичної допомоги від 15 січня 2014 року, частини другої статті 8 Закону України "Про екстрену медичну допомогу".