Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
місто Київ
справа № 460/4026/15-ц
провадження № 61-47889св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Рясне-Руська сільська рада Яворівського району Львівської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2018 року у складі судді Кондратьєвої Н. А. та постанову Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, із урахуванням уточнених вимог, просила визнати незаконним та скасувати рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 30 серпня 2007 року № 385; визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки.
Позивач обґрунтовувала позов тим, що 10 жовтня 2006 року Рясне-Руська сільська рада Яворівського району Львівської області ухвалила рішення № 138 "Про передачу земельної ділянки у власність", яким земельну ділянку площею 0, 0941 га в рівних частинах передано у власність ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства.
Позивачу стало відомо, що рішенням від 24 квітня 2007 року № 232
"Про скасування рішення Рясне-Руської сільської ради від 10 жовтня 2006 року № 138" зазначене рішення визнано недійсним та скасовано з посиланням на постанову Яворівського районного суду Львівської області про його скасування, при цьому зазначену земельну ділянку передано у власність ОСОБА_4 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
30 серпня 2007 року Рясне-Руська сільська рада Яворівського району Львівської області ухвалила рішення № 385 "Про внесення змін до рішення Рясне-Руської сільської ради від 24 квітня 2007 року № 232", яким передала ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, площею 0, 0941 га, що знаходиться у с. Рясне-Руське для ведення особистого селянського господарства.
Вважала зазначене рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки воно ухвалене на підставі постанови Яворівського районного суду Львівської області, втім на запит позивача від 30 липня 2015 року про надання справи за її позовом до Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення, а також рішення суду від 03 липня 2007 року Яворівський районний суд Львівської області надав відповідь, що згідно з алфавітним покажчиком за 2007 рік адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Рясно-Руської сільської ради про визнання незаконним рішення не числиться.
Зазначена земельна ділянка знаходиться у зоні житлової забудови та за цільовим призначенням належить до земель житлової та громадської забудови, рішення щодо зміни її цільового призначення не приймалося, однак всупереч цільовому призначенню земельної ділянки вона передана ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, що є неправомірним. Позивач наполягала, що земельну ділянку не було вилучено у неї, вона надалі використовує її для городництва. З наведених підстав рішення Рясно-Руської сільської ради від 30 серпня 2007 року № 385 має бути визнано незаконним та скасовано. На підставі оскаржуваного рішення відповідачу ОСОБА_2 Рясне-Руською сільською радою Яворівського району Львівської області видано державний акт, серії ЯД № 483131, а відтак у ОСОБА_2 виникло право власності на спірну земельну ділянку, однак, оскільки рішення від 30 серпня 2007 року № 385 є неправомірним, виданий на його підставі державний акт також необхідно визнати недійсним. 27 листопада 2009 року ОСОБА_2 відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_3 на підставі договору дарування. Оскільки відповідач ОСОБА_2 не набула в установленому порядку права власності на спірну земельну ділянку, то і не мала права на розпорядження нею шляхом укладення договору дарування, тому така угода має бути визнана недійсною.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відзив на позов не надходив.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, керувався тим, що предметом заявленого позову є оскарження рішення Рясне-Руської сільської ради від 30 серпня 2007 року № 385, яким внесено зміни до пункту 2 рішення
Рясне-Руської сільської ради від 24 квітня 2007 року № 232 та визнано за ОСОБА_2 право на земельну ділянку, площею 0, 0941 га, у с. Рясне-Руське. ОСОБА_1, звернувшись з позовом за захистом порушених прав, не оскаржила рішення Рясне-Руської сільської ради від 24 квітня 2007 року № 232, яким скасовано попереднє рішення про передачу спірної земельної ділянки, зокрема і позивачу. Таким чином, відсутність у позивача будь-якого речового права на спірну земельну ділянку унеможливлює захист або відновлення такого в судовому порядку.
Постановою Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, керувався тим, що позивачу необхідно було подати до суду належні та допустимі докази саме про існування у неї права на спірну земельну ділянку, зокрема, й про правомірність використання нею цієї земельної ділянки
(за її твердженням), проте, ані апеляційна скарга, ані матеріали справи в цілому будь-яких доказів про права позивача на спірну земельну ділянку не містять.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у грудні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено те, з якого саме моменту позивач користується спірною земельною ділянкою; не досліджено те, ким саме та яким чином використовується ця земельна ділянка, а також не перевірено правомірність надання спірної земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 .
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у грудні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 213 ЦПК України 204 року, статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Рясно-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області "Про передачу земельної ділянки у власність" від 10 жовтня 2006 року № 138 земельну ділянку, площею 0, 0941 га, передано у рівних частинах у власність ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства.
Надалі, рішенням від 24 квітня 2007 року № 232 "Про скасування рішення Рясне-Руської сільської ради від 10 жовтня 2006 року № 138" визнано недійсним та скасовано, при цьому зазначену земельну ділянку передано у власність ОСОБА_4 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
30 серпня 2007 року Рясне-Руською сільською радою Яворівського району Львівської області ухвалено рішення № 385 "Про внесення змін до рішення Рясне-Руської сільської ради від 24 квітня 2007 року № 232", яким передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, площею 0, 0941 га, що знаходиться у с. Рясне-Руське для ведення особистого селянського господарства.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з положеннями статей 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.