Постанова
Іменем України
04 травня 2020 року
місто Київ
справа № 757/54186/16-ц
провадження № 61-36528св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",
треті особи: виконуючий обов`язки начальника Філії "Українська залізнична швидкісна компанія" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Лобойко Леонід Михайлович, головний інженер Філії "Українська залізнична швидкісна компанія" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Січкар Анатолій Володимирович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року у складі судді Підпалого В. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - "ПАТ "УЗ") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач обґрунтовував позов тим, що з 2012 року працював на посаді стюарда Управління обслуговування пасажирів у поїздах філії "Українська залізнична швидкісна компанія" ПАТ "УЗ". Наказом від 05 жовтня 2016 року № 375/ос позивач звільнений з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин. Таке звільнення вважає незаконним, оскільки заперечує той факт, що ним систематично не виконувалися трудові обов`язки без поважних причин.
Зазначив, що 30 вересня 2016 року під час рейсу поїзду № 741 сполученням Дарниця - Київ - Трускавець обслуговував пасажирів у вагонах №№ 4, 5, 6 та під час перевірки квитків у пасажирів вагону № 4 ним виявлено двох безквиткових пасажирів на місцях №№ 80, 81, про що він одразу поінформував старшого стюарда ОСОБА_2, яка повідомила його про те, що дозволила зазначеним особам доїхати до станції Львів та зайняти місця №№ 80, 81 у вагоні № 4 поїзду. Зазначені обставини надалі були підтверджені письмовими поясненнями старшого стюарда на адресу керівництва.
Про факт проїзду безквиткових пасажирів стало відомо адміністрації філії "Українська залізнична швидкісна компанія". Згідно з протоколом від 03 жовтня 2016 року в.о. начальника філії ОСОБА_3 та заступника начальника філії ОСОБА_4 здійснено телефонні дзвінки старшому стюарду ОСОБА_2 із запитаннями стосовно зазначених пасажирів, на що отримано відповідь, що зазначені пасажири з вагона № 6 перейшли у вагон № 4, щоб їхати у напрямку руху поїзда. Після телефонного дзвінка в.о. начальника філії щодо надання номерів проїзних документів старший стюард зазначила, що пасажири є безквитковими.
Позивач зазначив, що 03 жовтня 2016 року на нараді керівництва філії "Українська залізнична компанія" прийняте рішення про його звільнення з роботи за систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин, з наказом про звільнення він ознайомився 06 жовтня 2016 року.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ від 05 жовтня 2016 року № 375/ос про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов`язків. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді стюарда Управління обслуговування пасажирів в поїздах філії "Українська залізнична швидкісна компанія" ПАТ "УЗ". Стягнуто з ПАТ "УЗ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, без поважних причин, починаючи з 06 жовтня 2016 року до 07 грудня 2017 року включно, у сумі 79 718, 00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, керувався тим, що відповідно до підпункту 2.6.7 Робочої інструкції старшого стюарда швидкісного поїзда Інтерсіті та Інтерсіті + (далі - Інструкція) у разі виявлення в поїзді пасажира без документа, що посвідчує його особу, а також з проїзним документом, інформація в якому не відповідає даним, внесеним до зазначеного документа або без проїзного документа взагалі, стюард зобов`язаний доповісти про це старшого стюарда. У підпункті 2.6.8 Інструкції зазначено, що у разі нездійснення контролю електронних проїзних документів (далі - ЕПД) засобами мобільного терміналу контролю документів (далі - МТКД) з тих чи інших причин доповісти про зазначене старшому стюарду для подальшого складання акта невиконання контролю ЕПД. Відповідно до пункту 3.11 у разі відмови старшого стюарда брати до відома інформацію та доповідати керівництву філії рапортом з приводу тієї чи іншої нестандартної ситуації стюард має право самостійно оформляти рапорт із зазначенням факту відмови від написання рапорту старшим стюардом. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який на той момент займав посаду стюарда, вимоги підпунктів 2.6.6, 2.6.7., 2.6.8 Інструкції виконав. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не було порушено правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, оскільки після виявлення пасажирів без квитків стюардом було повідомлено старшого стюарда як того вимагає Інструкція.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції у частині задоволення вимог про скасування наказу від 05 жовтня 2016 року № 375/ос про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов`язків скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким визнано незаконним наказ від 05 жовтня 2016 року № 375/ос про звільнення ОСОБА_1, у задоволенні позову про скасування наказу про звільнення з роботи відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, погодився з висновком суду першої інстанції щодо дотримання позивачем Інструкції та відсутності підстав для його звільнення, однак зазначив, що суд не може скасовувати накази про звільнення. Якщо звільнення з роботи проведено з порушенням закону, суд, не скасовуючи наказу, зобов`язаний визнати його незаконним та поновити працівника на роботі. Стосовно доводів про те, що у судовому рішенні прізвище позивача зазначене як ОСОБА_1, а не ОСОБА_1, то це не свідчить про те, що суд першої інстанції розглянув позов особи, у якої відсутнє право вимоги. Позивач у позовній заяві зазначив себе як ОСОБА_1, однак ним додано до позовної заяви копію паспорта громадянина України, відповідно до відомостей якого його прізвище правильно викладається з літерою "и", а не "і" - " ОСОБА_1 ". Крім того, представник відповідача був присутній у судових засіданнях під час розгляду справи у суді першої інстанції, судом встановлювалася особа позивача, будь-яких заяв, клопотань, заперечень, що ця особа не є тією особою, яка працювала стюардом у ПАТ "УЗ", стороною відповідача не заявлялося.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у травні 2018 року, ПАТ "УЗ" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу, що позивачем порушено пункт 6.1.1 Інструкції, з огляду на що суди дійшли необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Також позов поданий ОСОБА_1, однак суди вирішили позов ОСОБА_1, що є порушенням вимог процесу. Суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності представника відповідача не зважаючи на те, що ним подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням представника у відпустці.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у травні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 213 ЦПК України 2004 року, статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 2012 року працював на посаді стюарда управління обслуговування пасажирів у поїздах Філії "Українська залізнична швидкісна компанія" ПАТ "УЗ".
ОСОБА_1 на підставі наказу від 25 квітня 2016 року № 28 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану за те, що під час виконання посадових обов`язків стюарда з обслуговування пасажирів швидкісного поїзда не було повідомлено пасажира про прибуття поїзду на станцію, де йому необхідно було виходити.
Крім того, судом встановлено, що наказом Філії ПАТ "Українська залізниця" від 05 жовтня 2016 року № 375/ос припинено трудовий договір (контракт) з позивачем ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, тобто за систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин.
Зазначений наказ ґрунтується на тому, що 30 вересня 2016 року під час виконання рейсу № 741 Дарниця - Трускавець встановлено, що у вагоні № 4 на місцях №№ 81, 82 у поїзді № 741 знаходилися пасажири, однак відповідно до Автоматизації процесів управління пасажирськими перевезеннями на залізницях України (далі - АСК ПП УЗ) місця №№ 80, 81 були вільними.