Постанова
Іменем України
04 травня 2020 року
місто Київ
справа № 205/2330/17
провадження № 61-1354св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Олійник А. С.,
учасники справи:
заявник - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
заінтересовані особи: Дніпровська міська рада, Друга Дніпровська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2018 року у складі судді Басової Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Лаченкової О. В., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк) звернулося до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.
Заявник обґрунтовував заяву тим, що 03 березня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого названа особа отримала кредит у розмірі 31 080, 00 дол. США з кінцевим терміном повернення 03 березня 2028 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого позичальник передав в іпотеку будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на дату смерті заборгованість за кредитним договором становить 60 254, 72 дол. США, що еквівалентно 1 634 148, 08 грн. У власності померлого залишилося майно, передане в іпотеку, а саме: будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Стислий виклад заперечень заінтересованих осіб
Дніпровська міська рада заперечувала проти задоволення заяви.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, у задоволенні заяви про визнання спадщини відумерлою відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що відповідно до копії паспортаОСОБА_1, він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 07 грудня 1996 року, тобто вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_1 . Доводи заявника про те, що матеріали справи не містять доказів прийняття ОСОБА_3 спадщини у встановлений законом строк, не взяті до уваги, оскільки саме на заявника покладається тягар доказування щодо неприйняття спадкоємцем спадщини або про відмову від її прийняття. На час смерті спадкодавцяОСОБА_3 перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, а згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину. При цьому заявником зазначені обставини не спростовано та не заявлялося клопотання про залучення ОСОБА_3 до участі у справі.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у січні 2019 року, банк просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що спадкоємці померлого боржника не подали заяву про прийняття спадщини у встановлені законом строки, докази поновлення зазначених строків відсутні, а тому наявні всі підстави для визнання спадщини відумерлою.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві Дніпровська міська рада просила відмовити у задоволенні касаційної скарги.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у січні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03 березня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNU0GK00001591, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 31 080, 00 дол. США з кінцевим терміном повернення 03 березня 2028 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер. Станом на день смерті боржника заборгованість за кредитним договором від 03 березня 2008 року № DNU0GK00001591 становить 60 254, 72 дол. США, що еквівалентно 1 634 148, 08 грн.
Після смерті ОСОБА_1, що настала ІНФОРМАЦІЯ_2, до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини особи не зверталися.
21 січня 2015 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося із претензією кредитора у порядку статті 1281 ЦК України.
Судами також встановлено, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 07 грудня 1996 року, тобто ця особа відноситься до числа спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_1 відповідно до статті 1261 ЦК України.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За правилами статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.