ПОСТАНОВА
Іменем України
07 травня 2020 року
Київ
справа №360/4127/19
адміністративне провадження №К/9901/4388/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 у складі колегії суддів: Арабей Т. Г., Геращенка І. В., Міронової Г. М. у справі № 360/4127/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової спеціальної відпустки, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області в якому просив:
- визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо невиплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій, за період 2017 - 2018 років;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій за період 2017 - 2018 років
2. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.1. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким задоволено позовні вимоги в повному обсязі.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією паспорта громадянина України, копією картки платника податків та копією посвідчення учасника бойових дій від 29.09.2015 серії НОМЕР_1 .
3.2. Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 та довідки від 04.10.2018 без номеру, виданої відповідачем, позивач в період з 07.11.2015 по 03.10.2018 проходив службу в органах Національної поліції.
3.3. Згідно з посвідченням учасника бойових дій 29.09.2015 серії НОМЕР_1 позивач має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
3.4. Наказом відповідача від 25.12.2015 № 79 о/с "Про надання відпусток особовому складу Біловодського ВП ГУНП" підтверджено те, що позивачу за 2015 рік надано додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій кількістю 14 діб, з 21.12.2015 по 03.01.2016.
3.5. У подальшому, наказом від 22.04.2016 № 237 о/с "Про надання відпусток особовому складу Біловодського ВП ГУНП" позивачу надано додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2016 рік тривалістю 14 діб, з 20.04.2016 по 03.05.2016.
3.6. Наказом від 28.09.2018 № 456 о/с "По особовому складу" звільнено зі служби в поліції майора поліції старшого слідчого слідчого відділення Біловодського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області ОСОБА_1 на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням), з 03.10.2018, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні; 17 років 01 місяць 27 днів, у пільговому обчисленні: 06 років 07 місяців 00 днів, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає 17 років, відрахувавши з грошового забезпечення кошти за 10 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки.
3.7. Листом відповідача від 04.09.2019 № 5033/111/19/05-2019 повідомлено позивача, що грошова компенсація за невикористані дні соціальної відпустки як учаснику бойових дій за 2017 та 2018 роки не нараховувалася та не виплачувалася.
3.8. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі № 360/1631/19 встановлено, що 30.10.2018 ОСОБА_1 укладений контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу строком на п`ять років.
3.9. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки вважає дії відповідача щодо відмови у виплаті грошової компенсації за невикористану відпустку неправомірними.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав на те, що в наказі про звільнення позивача, відповідачем не визначено кількість днів невикористаної додаткової відпустки, за які повинна бути виплачена компенсація, а позивач, в свою чергу, з таким наказом погодився та його не оскаржив. Крім того, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що без внесення відповідних змін до наказу про звільнення, вимога про зобов`язання відповідача виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку є передчасною та такою, що суперечить законодавчо закріпленій процедурі проведення таких виплат, що узгоджується з приписами пункту 8 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 та статті 116 Кодексу законів про працю України.
4.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки. Вказане, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про те, що при звільненні поліцейського - учасника бойових дій - позивача, він мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2017-2018 роках додаткову соціальну відпустку, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.
5.1. Доводи касаційної скарги відповідача, грунтуються на тому, що судом апеляційної інстанції неправильно надано оцінку положенням Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР, Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII в контексті правової природи надання учасникам бойових дій додаткових відпусток.
5.2. На думку скаржника соціальна відпустка поліцейському як учаснику бойових дій не є видом відпустки, які мають щорічний характер, а тому її невикористання не зумовлює обов`язку роботодавця виплачувати грошову компенсацію при звільненні особи.
6. Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Відповідно до частини другої статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Доцільно наголосити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 30.04.2013 у справі "Тимошенко проти України" (заява № 49872/11) вказав на необхідності дотримання принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту "законності", передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).
9. Колегія суддів зазначає, що неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.
10. Спірні правовідносини виникли з приводу реалізації позивачем права на соціальну відпустку, визначеного положеннями Закону України "Про відпустки", від 15.11.1996 № 504/96-ВР, Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII.
11. Так, відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.