ПОСТАНОВА
Іменем України
07 травня 2020 року
Київ
справа №826/24091/15
адміністративне провадження №К/9901/42097/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року (головуючий суддя - Арсірій Р.О.)
та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Кучма А.Ю., судді - Безименна Н.В., Епель О.В.)
у справі №826/24091/15
за позовом Дочірнього підприємства фірма "Екотехніка - М"
до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2015 року Дочірнє підприємство фірма "Екотехніка - М" (далі - позивач, платник, Підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Солом`янському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючого органу.
Постановою Окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення- рішення ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 16.06.2015 № 0004961503;
- судові витрати в сумі 1 378, 00 грн присуджено на користь Дочірнього підприємства фірма "Екотехніка - М" за рахунок Державного бюджету України.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що своєчасність, достовірність та повнота сплати податків та зборів підлягає з`ясуванню під час проведення документальної перевірки, вимоги до проведення якої встановлені ст.78 та 79 Податкового кодексу України. Враховуючи, що порушення позивачем граничного строку сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток встановлено саме під час проведення камеральної перевірки, а не документальної, суди зазначили, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
11 серпня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Підприємство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 21 травня 2015 року посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік Дочірнього підприємства фірма "Екотехніка - М".
За результатами перевірки складено акт №2622/26-58-15-03-30-24363204 від 21.05.2015 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на прибуток, визначених п.57.1ст.57 Податкового кодексу України.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004961503 від 16.06.2015, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 14 518, 40 грн.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам відповідають, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки; далі - ПК України) встановлено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із вимогами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.