ПОСТАНОВА
Іменем України
07 травня 2020 року
Київ
справа №1.380.2019.001625
адміністративне провадження №К/9901/31148/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року (суддя Клименко О. М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 року (судді Запотічний І. І., Глушко І. В., Довга О. І.) у справі №1.380.2019.001625 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фескор" до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішень,
УСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фескор" (далі - ТОВ "Фескор") звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що прийняті митницею рішення про коригування митної вартості є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 11 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 року, позовні вимоги задовольнив.
Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, Львівська митниця ДФС подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при розгляді справи, просить скасувати ці судові рішення та відмовити у задоволенні позову.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Фескор" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.
Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.
Обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
За правилами частин першої, другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Суди встановили, що між ТОВ "Фескор" та компанією "НМР Group" (Рига, Латвія) укладено контракт від 18 жовтня 2018 року №1HMP-FS, за умовами якого ТОВ "Фескор" купує одяг, взуття, речі, що були у використанні (секонд хенд); кількість і асортимент товару вказуються в інвойсах. На виконання вказаного контракту ТОВ "Фескор" до митного оформлення подано митні декларації.
До митних декларацій позивач додав документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме: сертифікати якості; рахунки-фактури (інвойси); автотранспорті накладні; декларації походження товару; зовнішньоекономічний договір від 18 жовтня 2018 року №1HMP-FS; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 13 грудня 2018 року; висновок про вартісні характеристики товару від 27 листопада 2018 року №19-09/394; заяви про включення товарів до зеленого переліку відходів; сертифікат дезінфекції та знезараження; копії митних декларацій країни відправлення.
Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з пунктом 1 частини першої статті 57 МК України за основним методом (ціна договору).
Задекларована митна вартість визначалась декларантом на підставі положень контракту від 19 жовтня 2018 року №1HMP-FS та положень відповідних інвойсів; також вартість товару відображена у митних деклараціях країни відправлення, що долучались при поданні первинних митних декларацій; вартість доставки включена у вартість товару.
Дослідивши ці документи, суди дійшли висновку, що вони не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованих товарів.
Окрім того, декларант на підтвердження задекларованої митної вартості надав комерційну пропозицію, що передувала укладенню зазначеного вище контракту, згідно з якою запропоновано ціни на придбання товарів, аналогічні тим, що заявлені декларантом.
Згідно з пунктом 5.2 контракту оплата за товар повинна здійснюватися переказом грошових коштів на рахунок продавця на умовах передоплати або за фактично поставлений товар. Оскільки на момент митного оформлення ввезеного на митну територію України позивачем товару оплата за нього проведена не була, то платіжні доручення про оплату товару митниці не подавались.
Водночас, відповідачем заявлено вимогу про надання додаткових документів, передбачених частинами третьою та четвертою статті 53 МК України. Як на підставу для витребування додаткових документів, вказано, зокрема, відсутність у фактурах відомостей щодо термінів оплати товару, у зв`язку з чим необхідно витребувати докази оплати за такий товар.
Декларант додаткових документів не подав.
Не погоджуючись із заявленою митною вартістю, Львівська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів, згідно з якими проведено коригування митної вартості за резервним методом. Підставою для коригування митної вартості вказано: відсутність у фактурах відомостей щодо термінів оплати за поставлений товар (можлива попередня оплата), невідповідність контракту вимогам статей 254 МК України, а також, що висновок, зазначений у графі 44 МД від 27 листопада 2018 року №19-09/394, стосується іншої партії товару, а ціни зазначені у висновку, є актуальними протягом листопада 2018 року. Також Львівською митницею ДФС було прийнято картки відмови в прийнятті митних декларацій.
У подальшому декларант звернувся до митниці у порядку частини сьомої статті 55 МК України про випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що загальні посилання на норми МК України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятих суб`єктом владних повноважень рішень. Відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості основного методу, а також необґрунтовано застосування до визначення митної вартості резервного методу.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.