ПОСТАНОВА
Іменем України
07 травня 2020 року
Київ
справа №2270/5376/12
адміністративне провадження №К/9901/24861/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат"
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2016 року (суддя Польовий О.Л.)
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року (судді: Боровицький О.А. (головуючий), Сапальова Т.В., Матохнюк Д.Б.)
у справі № 2270/5376/12
за позовом Публічного акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат"
до Шепетівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Шепетівський цукровий комбінат" (далі - ПАТ "Шепетівський цукровий комбінат") звернулося до суду з адміністративним позовом до Шепетівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - Шепетівська ОДПІ, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 липня 2012 року № 0000162300/3395, №0000202300/3395, № 0000182300 та № 0000192300.
Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 14 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року, відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 січня 2016 року скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направив на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.
Рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що судам слід з`ясувати результат розгляду кримінальної справи щодо фіктивного підприємництва ПП "Харлем", на яку посилається податковий орган; встановити, чи стосується кримінальна справа обставин щодо господарських відносин між позивачем та ПП "Харлем"; та належно дослідити питання щодо фактичного вчинення позивачем господарських операцій із придбання у ПП "Харлем" товарів у межах господарської діяльності.
Під час нового розгляду справи Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 18 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані ПП "Харлем", фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту відображені у них суми податку на додану вартість.
Не погодившись із судовими рішеннями, ПАТ "Шепетівський цукровий комбінат" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що висновки акта перевірки, які були використані судами в якості обґрунтування судових рішень, є необ`єктивними, ґрунтуються лише на припущеннях осіб, що проводили перевірку, та в жодному разі не підтверджують вчинення будь-яких порушень з боку ПАТ "Шепетівський цукровий комбінат". Щодо вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 10 грудня 2013 року у справі №1-413/11, який врахували суди попередніх інстанцій, то, на думку скаржника, такий не можна вважати належним та допустимим доказом, оскільки у вказаному вироку позивач не зазначений у якості замовника конвертації грошових коштів та в ньому відсутні будь-які факти та обставини, що стосуються діяльності ПАТ "Шепетівський цукровий комбінат".
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 травня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Шепетівський цукровий комбінат".
Відповідач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
19 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Шепетівською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Шепетівський цукровий комбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 березня до 30 вересня 2010 року при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ПП "Харлем", за результатами якої складено акт від 19 червня 2012 року № 284/22/0037339.
У ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (чинний на час виникнення спірних правовідносин).
Склад податкового правопорушення, на думку Шепетівської ОДПІ, полягав у неправомірному віднесенні ПАТ "Шепетівський цукровий комбінат" до складу податкового кредиту за період березень-вересень 2010 року податку на додану вартість у загальній сумі 389 958,70 грн за господарськими операціями з придбання у ПП "Харлем" товару (металопродукція: балка, лист металевий, арматура, труба, швелера тощо), що призвело до неправомірного обчислення від`ємного значення, виходячи з показників такого податкового кредиту, та заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
09 липня 2012 року відповідач на підставі висновків акта перевірки прийняв податкові повідомлення-рішення:
- № 0000162300/3395, згідно з яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 79 932,50 грн, зокрема 66 571,00 грн - за основним платежем та 13 361,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0000202300/3395, згідно з яким зменшено від`ємне значення податку на додану вартість за вересень 2010 року на суму 3868,00 грн;
- № 0000182300, згідно з яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 177 364,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 44 341,00 грн;
- № 0000192300, згідно з яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010 року на суму 56 831,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14 207,00 грн.
Правомірність прийняття контролюючим органом вищенаведених податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду цієї справи.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-ХIV).
За визначенням статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.