Постанова
Іменем України
08 травня 2020 року
м. Київ
справа № 759/6703/16-ц
провадження № 61-15934св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛ",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" (далі - ТОВ "АТЛ") про визнання припиненими правовідносин.
Позовну заяву мотивовано тим, що 01 червня 2010 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "АТЛ" укладено кредитний договір № 4. Відповідно до умов договору банк надає ТОВ "АТЛ" кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, що складає 105 000 000 грн, а ТОВ "АТЛ" зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 31 травня 2012 року, а також сплатити за користування кредитом у розмірі 15 % річних.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 01 червня 2010 року № 4 між ТОВ "АТЛ" та ПАТ "ВТБ Банк" укладено іпотечний договір № 2729, з наступними змінами та доповненнями, відповідно до умов якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно.
У подальшому між ПАТ "ВТБ Банк" та ним було укладено договір поруки № 4/П-1, відповідно до умов якого він поручився перед ПАТ "ВТБ Банк" за виконання ТОВ "АТЛ" зобов`язань, що виникли на підставі кредитного договору від 01 червня 2010 року № 4.
10 вересня 2015 року ПАТ "ВТБ Банк" у рахунок виконання зобов`язань за вказаним вище кредитним договором, здійснив звернення стягнення в позасудовому порядку на предмет іпотеки - нежилі приміщення (літ. А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 25 (групи приміщень № 1 ) другого поверху, з № 1 по № 4 (групи приміщень № 1 ) надбудови загальною площею 1 194,50 кв. м на підставі рішення державного реєстратора від 10 вересня 2015 року (індексний номер 24320003) шляхом реєстрації права власності на підставі іпотечного договору, задовольнивши свої вимоги за кредитним договором.
З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 просив: визнати припиненими правовідносини за кредитним договором від 01 червня 2010 року № 4, укладеним між ТОВ "АТЛ" та ВАТ "ВТБ Банк"; визнати припиненими правовідносини за договором поруки від 01 червня 2010 року № 4/П-1, укладеним між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 ; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано припиненими правовідносини за кредитним договором від 01 червня 2010 року № 4, укладеним між ТОВ "АТЛ" та ВАТ "ВТБ Банк". Визнано припинененими правовідносини за договором поруки від 01 червня 2010 року № 4/П-1, укладеним між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що положеннями частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено спеціальні підстави припинення зобов`язань щодо виконання основного (кредитного) зобов`язання, яке було забезпечено іпотечним договором. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Оскільки 28 грудня 2015 року ТОВ "АТЛ" визнано банкрутом, то процедура позасудового врегулювання в розумінні частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" є завершеною, що є підставою для припинення правовідносин за кредитним договором та договором поруки. Сторонами не було надано суду доказів про те, що банк не надсилав вимоги ОСОБА_1 та звертався до суду з вимогою про стягнення заборгованості. Тобто, в розумінні частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) існують підстави для припинення правовідносин поруки.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Набуття іпотекодержателем (кредитором) права власності на один з об`єктів нерухомого майна, боржника, що входить до складу предмета іпотеки, не припинило обов`язку боржника щодо погашення основної заборгованості та не обмежує кредитора у праві задовольнити вимоги за рахунок іншого іпотечного майна у розумінні положень частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку".
Боргові зобов`язання між сторонами не припинилися, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про припинення правовідносин за договором поруки є необґрунтованими.
Крім того, припиняючи договір поруки з підстав, визначених частиною четвертою статті 559 ЦК України, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позивачем вимог, оскільки підставами позову щодо припинення поруки були обставини, визначені частиною першою статті 559 ЦК України.
Постановою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1, про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_4, задоволено. Рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року скасовано. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року залишено в силі. Стягнуто з ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "АТЛ" на користь ОСОБА_1 по 768,00 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, - з кожного.
Постанова Верховного Суду від 13 лютого 2019 року мотивована тим, що за змістом статей 1, 33, 36 Закону України "Про іпотеку" використання позасудового врегулювання способу звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умови іпотечного договору, яка містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, незалежно від наявності інших предметів іпотеки по іншим іпотечним договорам, призводить до задоволення вимог кредитора за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель сам обрав такий спосіб захисту, як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, на підставі застереження про задоволення його вимог як іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, і зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішуючи цей спір, апеляційний суд на наведене вище уваги не звернув. Натомість, суд першої інстанції, із урахуванням указаних норм матеріального права, встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінив докази у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
20 травня 2019 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) подано апеляційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року. В апеляційній скарзі скаржник зазначав, що не був учасником справи в першій інстанції та під час апеляційного перегляду, однак прийняте судом рішення безумовно впливає на його права та інтереси як ліквідатора та кредитора неплатоспроможного ПАТ "ВТБ Банк", тому порушені права скаржника підлягають належному правовому захисту шляхом апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ФГВФО на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "ВТБ Банк", ТОВ "АТЛ" про визнання припиненими правовідносин закрито.
Суд апеляційної інстанцій, керуючись пунктом 3 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), дійшов висновку про необхідність закриття провадження за апеляційною скаргою ФГВФО, оскільки за результатами розгляду його апеляційної скарги встановлено, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року набрало законної сили. Враховуючи, що ФГВФО не надано доказів того, що станом на час розгляду справи судом першої інстанції права, інтереси та обов`язки скаржника було порушено, фактично скаржник намагається повторно переглянути рішення в інтересах ПАТ "ВТБ Банк", що суперечить принципу правової визначеності.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У серпні 2019 року ФГВФО засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у вищевказаній справі, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зазначає, що у зв`язку з припиненням за рішенням суду у цій справі № 759/6703/16-ц від 16 листопада 2016 року (яке набрало законної сили 13 лютого 2019 року) кредитного договору № 4, укладеного між ТОВ "АТЛ" та ПАТ "ВТБ Банк" 01 червня 2010 року, та договору поруки, укладеного між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1, - на виконання частини п`ятої статті 11, статті 599 ЦК України, вимоги до боржника, майнових та фінансових поручителів не допускаються, оскільки є рішення суду, яке встановлює припинення основного зобов`язання. Разом з цим, права вимоги за кредитним договором є активом ПАТ "ВТБ Банк" та включено до ліквідаційної маси банку згідно з рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 11 квітня 2019 року № 836. У тому числі, за рахунок вказаного активу повинно відбутися погашення кредитної заборгованості неплатоспроможного банку в порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
На думку заявника, рішення у цій справі № 759/6703/16-ц, що стосується активу ПАТ "ВТБ Банк" (прав вимоги за кредитним договором від 01 червня 2010 року № 4, укладеного між ТОВ "АТЛ" та ПАТ "ВТБ Банк"), безперечно впливає на інтереси ФГВФО, оскільки спричинює виникнення у останнього додаткових обов`язків перед ПАТ "ВТБ Банк" шляхом прийняття виконавчою дирекцією Фонду відповідних рішень про затвердження змін до ліквідаційної маси всупереч частині четвертій статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та пункту 4.14 глави 4 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 05 липня 2012 року № 2.
Зважаючи на предмет судового провадження у справі та необхідність збереження активів ПАТ "ВТБ Банк", уникнення зменшення ліквідаційної маси, недопущення порушення прав вкладників та кредиторів неплатоспроможного банку, оптимізації фінансового навантаження на Фонд, рішення суду у справі впливає на права і обов`язки ФГВФО як кредитора неплатоспроможного банку. Так, введення ліквідаційної процедури щодо ПАТ "ВТБ Банк" є особливою обставиною, найсуворішим заходом впливу щодо банківської установи, що полягає у припиненні банку як юридичної особи відповідно до законодавства та вжиття максимальних заходів для задоволення вимог кредиторів неплатоспроможної банківської установи згідно з вимогами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Вказані обставини, як вказує заявник, свідчать про те, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року впливає на права та інтереси ФГВФО, наслідком чого може стати втрата активу загальною вартістю близько 270 млн грн.
У жовтні 2019 року до Верховного Суду від Акціонерного товариства "ВТБ Банк" надійшли пояснення щодо касаційної скарги ФГВФО, в яких, посилаючись на її обґрунтованість, просить касаційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями провадження № 61-15934ск19 призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали справи із Святошинського районного суду м. Києва, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судамипопередніх інстанцій встановлено, що 01 червня 2010 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "АТЛ" укладено кредитний договір № 4, відповідно до умов якого банк надав ТОВ "АТЛ" кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, що складає 105 000 000 грн, а ТОВ "АТЛ" зобов`язалося прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 31 травня 2012 року, а також сплатити плату за користування кредитом у розмірі 15 % річних.