Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 205/86/16-ц
провадження № 61-21760св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2016 року в складі судді
Остапенко Н. Г. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 08 лютого 2018 року в складі колегії суддів: Бараннік О. П., Варенко О. П.,
Посунся Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
В обґрунтування позову вказував та не, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина його батька ОСОБА_4 - ОСОБА_5 .
Звертав увагу на те, що на момент смерті ОСОБА_5 на рахунках, відкритих на ім`я останньої у Відкритому акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України" (далі - ВАТ "Ощадбанк") та у Відкритому акціонерному товаристві Комерційному банку "ПриватБанк" (далі - ВАТ КБ "ПриватБанк") були розміщенні грошові кошти, які позивач вважає об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та його батька ОСОБА_4 .
Так, у відділенні ВАТ "Ощадбанку" на рахунку № НОМЕР_1 розміщено вклад у розмірі 1 500,00 грн, на рахунку № НОМЕР_2 у відділенні ВАТ КБ "ПриватБанк" - вклад у розмірі 8 646,21 грн. На половину цих грошових коштів, на думку позивача, мав право його батько. Щодо грошових внесків з належними відсотками у відділенні ВАТ "Ощадбанк" існувало заповідальне розпорядження, проте, на думку позивача, його батько мав право на обов`язкову частку в спадщині, що відкрилась після смерті його дружини.
Вказував на те, що подружжя було зареєстровано за однією адресою та на момент смерті ОСОБА_5 проживало разом, а отже його батько вважався таким, що прийняв спадщину після смерті останньої, до якої, зокрема, входили спірні грошові кошти. Разом з тим, відповідачі безпідставно набули зазначені вище грошові кошти, оформивши щодо них свідоцтва про право на спадщину, вказавши в заявах про відсутність інших спадкоємців.
Посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 його батько помер, а він, як спадкоємець першої черги, який прийняв спадщину згідно зі статтею 1218 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), успадкував не тільки майно батька, але і його права, в тому числі і на вказані вище грошові кошти, ОСОБА_1 просив, витребувати на свою користь безпідставно набуті грошові кошти ОСОБА_3 розмірі 937,90 грн та ОСОБА_2 в розмірі 6 484,65 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення його прав, що підлягають захисту. Також, судом першої інстанції визнано безпідставними посилання позивача на порушення права його батька успадкуванням відповідачами спірних грошових коштів, оскільки відповідачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 за життя ОСОБА_7, проте останній не оспорював ні дій дружини щодо розпорядження вкладами, ні отриманих відповідачами свідоцтв про право на спадщину.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суд першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з його висновком щодо відсутності підстав для задоволення позову, зазначивши при цьому, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня
2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2014 року, ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності в порядку спадкування за законом та стягнення грошових коштів у розмірі 937,90 грн та 6 484, 65 грн.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У квітні 2018 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2016 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 08 лютого 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції відступив від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України в справі 6-164цс12, проте, в порушення вимог процесуального закону, не зазначив підстав такого відступу. Також суд першої інстанції ґрунтував свій висновок на припущеннях, зазначивши, що батько позивача не бажав захищати свої права за життя, що не підтверджено належними доказами.
Вказує на те, що переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на зазначені вище порушення норм процесуального права увагу не звернув та безпідставно залишив без задоволення апеляційну скаргу позивача, посилаючись на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2014 року, яке ухвалене за результати розгляду його позову з іншим предметом спору. Крім того, зазначає, що апеляційним судом не зазначено норми права, з урахуванням яких він дійшов висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
У квітні 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано судді Коротуну В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду
м. Дніпропетровська від 16 серпня 2016 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року, витребувано цивільну справу та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону
№ 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2016 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року підлягає розгляду Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України), в редакції чинній на час її подання, тобто до 08 лютого
2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що батько позивача ОСОБА_4 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
За життя ОСОБА_5 склала заповідальні розпорядження на ім`я ОСОБА_3 щодо грошових коштів, розміщених на рахунках ВАТ "Ощадбанк".
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, зокрема, на належні померлій депозитні вклади з відсотками, розміщені в ВАТ КБ "ПриватБанк" в розмірі
8 745,46 грн.
Із заявами про прийняття спадщини до Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори звернулися онука померлої ОСОБА_3 та
дочка - ОСОБА_2 .
На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5, разом з останньої проживав її чоловік ОСОБА_4 .