Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
місто Київ
справа № 629/37/16-ц
провадження № 61-39300св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
третя особа - приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Степанчук Наталія Олександрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 листопада 2017 року у складі судді Дегтярчук М. О. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК"
(далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк) про захист порушеного права споживача, визнання порушеним права позивача як споживача фінансових послуг, визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними.
Позивач обґрунтовував позов тим, що 25 вересня 2008 року між ним та відповідачем укладений договір про надання кредиту № HAC0GK0000000016 та додатки № 1 та № 2 до нього. З метою забезпечення кредитного договору 25 вересня 2008 року між сторонами також укладений іпотечний договір. Зазначив, що цей кредитний договір необхідно визнати недійсним внаслідок порушення відповідачем чинного законодавства, зокрема: банк не провів переддоговірну роботу з позичальником, не повідомив у письмовій формі позичальника про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, договір не містить усіх істотних умов договору, існує невідповідність ануїтетного платежу, строку виконання договору, річної відсоткової ставки умовам договору. Крім цього, банк незаконно нараховував комісію та не відкрив поточний рахунок для обслуговування кредиту. Існує невідповідність розрахунків кредитних платежів змісту кредитного договору та зазначений кредитний договір є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача. Позивач зазначав, що кредитний договір не містить реальної процентної ставки та розмір абсолютного подорожчання кредиту, чим його введено в оману.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Заявив клопотання про застосування до спірних правовідносин позовної давності.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати компенсовано за рахунок держави.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони взяли на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане. Позивачем не доведено, що сторони під час укладення кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Оскільки доводи позивача та його представника про недійсність кредитного договору не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, керувався тим, що волевиявлення позичальника під час укладання кредитного договору було вільним, відповідало його інтересам та було направлено на отримання кредиту для купівлі нерухомості. Враховуючи викладене, апеляційний суд визнав, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, сторонами в момент вчинення правочину дотримано вимоги законодавства. Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що під час укладення кредитного договору позивач не був обмежений у можливості отримати кредит як в іноземній, так і в національній валютах. Валюту кредитування у вигляді долару США позивач обрав на власний розсуд, тривалий час виконував умови договору та не оскаржував його.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у липні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу, що відповідно до пункту 8.1 кредитного договору передбачено умову про виплату банкові винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту у сумі 483, 00 дол. США, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 5, 64 % річних, проте не зазначено, які саме послуги надаються позивачу. Окрім цього, також не є справедливими умови пункту 8.4 кредитного договору про сплату банку відсотків за користування кредитом у розмірі 0, 15 % за кожний день прострочки, що свідчить про недійсність кредитного договору. Також банк не надав усю необхідну інформацію щодо кредитування відповідно до законодавства.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у червні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25 вересня 2008 року між сторонами укладено договір про надання кредиту № HAC0GK0000000016 з додатками № 1 та № 2 до нього.
Згідно із договором банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 16 751, 01 дол. США на строк до 25 вересня 2018 року, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановлених кредитним договором. У випадку порушення зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується копією видаткового касового ордеравід 25 вересня 2008 року.
З метою забезпечення кредитного договору 25 вересня 2008 року між позивачем та банком укладений іпотечний договір.
Згідно із додатком № 1 до кредитного договору від 25 вересня 2008 року № HAC0GK0000000016, який має назву загальна вартість кредиту, позичальника у письмовій формі повідомлено про детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, розмір реальної відсоткової ставки, а також інших фінансових зобов`язань споживача.
Додатком № 2 до кредитного договору від 25 вересня 2008 року № HAC0GK0000000016 визначений щомісячний графік погашення кредиту, який містить дані за кожним платежем окремо щодо сплати кредиту, відсотків, винагороди.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів"
(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.