Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 359/5571/16
провадження № 61-36252св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
| головуючого - | Ступак О. В., | |
| суддів: | Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І., | Погрібного С. О., Яремка В. В., |
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. та постанову Апеляційного суду Київської області від 10 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк" (далі - ПАТ КБ "Правекс-Банк" або Банк) звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просило стягнути солідарно із відповідачів на користь позивача заборгованість з повернення кредитних коштів у розмірі 18 672,00 дол. США з переведенням іноземної валюти в українську на день ухвалення рішення, та судові витрати.
Позов банк обґрунтував тим, що між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком "Правекс-Банк" (далі - АКБ "Правекс-Банк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс-Банк", 14 листопада 2006 року укладено кредитний договір № 286-001/06Р, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 55 000,00 дол. США на умовах, визначених цим договором.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 15 листопада 2006 року укладено договір поруки, за яким поручитель несе солідарну відповідальність разом із позичальником.
Станом на 25 грудня 2015 року за позичальником рахується заборгованість в загальному розмірі 18 672,00 дол. США, що складається із 10 343,71 дол. США заборгованості за кредитом та суми пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків у розмірі 8 649,82 дол. США, що еквівалентно 216 120,94 грн.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року позов ПАТ КБ "Правекс-Банк" задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором від 14 листопада 2006 року № 286-001/06Р у розмірі 11 342,24 дол. США, що відповідно до курсу гривні по відношенню до долара США, встановленого Національним банком України на дату ухвалення рішення, складає 304 071,90 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом - 10 143,71 дол. США, пеня - 1 198,53 дол. США, що на дату ухвалення рішення еквівалентно 32 131,16 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Правекс-Банк" судові витрати в сумі по 2 299,59 грн з кожного. Стягнуто з ПАТ КБ "Правекс-Банк" недоплачений судовий збір на користь держави в сумі 117,88 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ "Правекс-Банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки Банком із відповідачем укладено кредитний договір, виконання зобов`язань за яким забезпечено укладеним із другим відповідачем договором поруки, зобов`язань за кредитним договором позичальник належним чином не виконує, в результаті чого у неї утворилася заборгованість, то права позивача як кредитора підлягають відновленню шляхом солідарного стягнення заборгованості із відповідачів на користь Банку.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування Банком відсотків за користування кредитом протягом усього часу дії кредитного договору та в межах заявлених вимог до 13 листопада 2013 року включно, а також пені за весь період прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за договором до 25 грудня 2015 року (дати проведення розрахунку перед зверненням з позовом до суду) є правомірними і такими, що відповідають умовам укладеного сторонами договору. Але з урахуванням поданої представником відповідача ОСОБА_1 заяви про застосування позовної давності, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за пенею підлягають задоволенню в межах одного року перед зверненням до суду, що згідно з датою на поштовому конверті, яким було направлено позовну заяву до суду, мало місце 07 липня 2016 року, відповідно вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за нарахованою пенею, підлягають задоволенню за період з 07 липня 2015 року по 29 грудня 2015 року включно. Водночас строк звернення з позовом щодо стягнення заборгованості за кредитом позивачем не порушений, оскільки останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитом здійснений відповідачем 03 грудня 2013 року, що свідчить про переривання строку давності.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 10 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
При цьому апеляційним судом враховано, що клопотань про призначення судової економічної експертизи для перевірки правильності розрахунку умовам кредитного договору не заявлялось, наданий позивачем розрахунок є чітким, зрозумілим і приймається судом за достовірний. Виходячи із розрахунку заборгованості і квитанцій, при погашенні заборгованості у період з січня 2011 року по квітень 2014 року ОСОБА_1 згідно з відмітками про призначення платежу здійснювала лише погашення кредиту, частину із цих коштів Банк відносив на погашення відсотків згідно з умовами підпункту 6.1.5 кредитного договору, чого відповідачем при складенні свого альтернативного розрахунку враховано не було.
Щодо позовної давності апеляційним судом зазначено, що ОСОБА_1 із моменту укладення кредитного договору 14 листопада 2006 року щомісячно здійснювалося погашення заборгованості за кредитом, останній внесок за кредитним договором ОСОБА_1 здійснено 04 квітня 2016 року в розмірі 45,00 дол. США, до суду із позовом ПАТ "КБ "Правекс-Банк" звернувся в липні 2016 року, а тому позовна давність ним не пропущена.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У червні 2018 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 10 квітня 2018 року у вищевказаній справі, в якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
? доказів, які б підтверджували, що ПАТ КБ "Правекс-Банк" є правонаступником АКБ "Правекс-Банк", в матеріалах справи немає, ці обставини не були предметом безпосереднього судового дослідження;
? повноваження представника, який підписав позовну заяву, судами безпосередньо в судовому засіданні не досліджувались, прийняття судом поданої не уповноваженою особою позовної заяви Банку суперечить вимогам процесуального права;
? помилковим є посилання на публічний характер інформації та відсутність необхідності доказування фактів правонаступництва ПАТ КБ "Правекс-Банк" і наявності у нього банківських дозволів і ліцензій, оскільки ні ці обставини та інформація, ні адреси та назви веб-сторінок не були відомі заявнику, не зазначені у кредитному договорі чи документах, які його супроводжували, не містилися у позові та виходили за його межі. Факт розміщення такої інформації на спеціальних банківських сайтах та пошук цієї інформації судом в мережі інтернет, подання Банком копій банківських дозволів і ліцензій лише у суді апеляційної інстанції спростовує її загальновідомий характер;
? висновки судів щодо правомірності та дійсності кредитного договору, укладеного в іноземній валюті, є безпідставними та не ґрунтуються на законі, тому не можна визнати правильним застосування судами до спірних правовідносин положень частин першої-третьої статті 533 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо валюти виконання кредитного зобов`язання у гривні, оскільки умовами кредитного договору не визначено та не передбачено виконання грошового зобов`язання у еквіваленті до іноземної валюти. Суди не застосували до спірних правовідносин норми матеріальних законів, якими було заборонено надання (отримання) фізичним особам на території України кредитів на споживчі цілі в іноземній валюті і які діяли на момент дії кредитного договору та ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення;
? при утриманні із заявника грошових коштів під час здійснення нею платежів та зроблених Банком розрахунках необхідно було керуватися імперативними вимогами пункту 4.4 кредитного договору, яким передбачено, що підписанням договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або сплатою відсотків за користування кредитом строк кредитування кредитом, зазначений у пункті 1.2 цього договору (до 14 листопада 2013 року), припиняється достроково, на 10-й день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення;
? суд апеляційної інстанції всупереч вимогам пункту "в" частини третьої статті 382 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в мотивувальній частині постанови не навів мотивів відхилення кожного з аргументів, зазначених заявником в її апеляційній скарзі, зокрема щодо того, що з моменту першого прострочення платежу у відповідності до вимог пункту 4.4 кредитного договору строк користування кредитом, зазначений у пункті 1.2 цього договору, достроково припинився з 10 листопада 2007 року (оскільки перше прострочення відбулось у жовтні 2007 року). Це означає, що з цього моменту відсотки за користування кредитом припиняються нараховуватися та утримуватися, а всі зараховані після 10 листопада 2007 року платежі на погашення відсотків повинні зараховуватися на погашення кредиту. Згідно з розрахунками позивача сума, направлена Банком на сплату відсотків після 10 листопада 2007 року, становить 21 122,71 дол. США, яку суд під час перевірки розрахунків помилково не зарахував на погашення кредиту;
? з другого прострочення платежу, що мало місце у листопаді 2008 року, строк користування кредитом відповідно до вимог пункту 4.4 кредитного договору достроково припинився з 10 грудня 2008 року. Згідно з розрахунками позивача сума, зарахована Банком на сплату відсотків після 10 грудня 2008 року, становить 14 613,71 дол. США, яку суд під час перевірки розрахунків помилково не зарахував на погашення кредиту. Враховуючи подальші прострочення, що мали місце та вимоги пункту 4.4 кредитного договору, можна зробити висновок про повну відсутність з боку позичальника заборгованості та наявність переплати;
? неприйняття судами наданого заявником альтернативного розрахунку сум заборгованості з посиланням на те, що він складений особою, щодо якої в матеріалах справи відсутні відомості щодо повноважень надавати такий висновок, є порушенням судами статей 2, 6, 10, 12, 13, 43, 49, 58, 62, 64, 81, 83 ЦПК України. При цьому наданий Банком розрахунок не є належним та допустимим доказом, оскільки містить підпис посадової особи Банку, щодо якої в матеріалах справи відсутні підтверджуючі її повноваження документи здійснювати такі розрахунки, підписувати їх та робити відповідний висновок;
? суди не взяли до уваги правову позицію Верховного Суду України (провадження № 6-116цс13, № 6-20цс14, № 6-61цс14, № 6-31цс15) щодо застосування позовної давності у кредитних відносинах, зокрема те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Враховуючи подання Банком позову у липні 2016 року, за визначеними пунктами 4.1., 4.2, 4.3, 10.1 кредитного договору періодичними щомісячними платежами за період до 12 липня 2013 року включно минула трирічна позовна давність. Із наданого Банком до суду розрахунку суми заборгованості за кредитом підлягає виключенню, як мінімум, сума заборгованості, яка виникла включно за період до 12 липня 2013 року;
? пеня не може нараховуватись за межами періоду дії кредитного договору після його закінчення у листопаді 2013 року. Крім того, нарахування та стягнення пені у відповідності до вимог статті 266 ЦК України не можна визнати законними з огляду на закінчення позовної давності за основним грошовим зобов`язанням, яке було передбачено кредитним договором.
У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Акціонерного товариства "Правекс-Банк" на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому Банк, посилаючись на її необґрунтованість, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними. Інших відзивів на адресу Верховного Суду на дату розгляду справи не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду цю касаційну скаргу призначено судді-доповідачу Журавель В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2018 року (після усунення недоліків згідно з ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2018 року) відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано з Бориспільського міськрайонного суду Київської області матеріали цивільної справи № 359/5571/16-ц, надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу та матеріали справи № 61-36252св18 13 квітня 2020 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року справупризначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиноюдругої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній станом на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України(у редакції, чинній станом на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 листопада 2006 року між АКБ "Правекс-Банк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс-Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 286-001/06Р, за умовами якого Банк надає позичальникові кредит в іноземній валюті на загальну суму 55 000,00 дол. США для споживчих цілей, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування нерухомого майна. Кредит надається позичальникові строком з 14 листопада 2006 року до 14 листопада 2013 року зі сплатою 12 % річних.
Згідно з пунктом 1.3 кредитного договору у кожному випадку невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх зобов`язань за цим договором (відносно строків сплати відсотків і повернення кредиту та/або сплати відсотків та/або повернення кредиту не в повному обсязі), розмір процентної ставки збільшується на 1 % річних, починаючи від розміру, встановленого в пункті 1.2 цього договору.
Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору видача кредиту здійснюється шляхом видачі готівки з каси Банку.
Згідно з пунктом 3.1 кредитного договору для забезпечення зобов`язань щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування грошовими коштами, пені за несвоєчасну сплату відсотків, а також відшкодування збитків у зв`язку з порушенням умов даного договору, позичальник протягом 30 календарних днів з моменту підписання даного договору передає в іпотеку Банку належне йому на праві власності нерухоме майно.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 кредитного договору позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом рівними частинами в сумі 655,00 дол. США щомісяця, до 10 числа наступного місяця. Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті щомісяця (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) у строк до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також у момент повернення кредиту.
Згідно з підпунктом 4.3.1 кредитного договору при внесенні платежів (заборгованості за кредитом і відсотками) у розмірі, що перевищує суму, зазначену в пунктах 4.1, 4.2, сума перевищення направляється на часткове погашення заборгованості за кредитом.
Відповідно до пункту 4.4 кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою відсотків за користування кредитом строк користування кредитом, зазначений у пункті 1.2 цього договору, припиняється достроково, на 10-ий день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом Банк письмово повідомляє позичальника.
Згідно з підпунктами 6.1.2, 6.1.5 кредитного договору позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками і пеню у валюті кредиту; кошти для погашення заборгованості в першу чергу направляти на сплату витрат Банку, пов`язаних з виконанням зобов`язань по даному договору, у другу чергу - на погашення заборгованості за відсотками та неустойки за порушення строків сплати відсотків, в третю чергу - на погашення заборгованості по кредиту та неустойки за порушення строків сплати кредиту, потім - на погашення іншої заборгованості (штраф, пеня та інша заборгованість по даному договору).
Відповідно до підпункту 6.1.7 кредитного договору позичальник зобов`язується у разі виникнення подій, зазначених у пунктах 4.4, 9.3, 9.4, 9.7 цього договору, достроково погасити заборгованість за кредитом та відсотками у повному обсязі, а також сплатити пеню і штраф.
Пунктом 9.1 кредитного договору передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування грошовими коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної в пункті 1.2 цього договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.
Згідно з пунктом 10.1 кредитного договору відсотки нараховуються Банком протягом строку користування кредитом відповідно до пункту 1.2 цього договору.
Кредитний договір набуває чинності з дня його підписання і до повного виконання зобов`язань за ним (пункт 10.5 кредитного договору).
Відповідно до пункту 10.8 кредитного договору шляхом укладення та підписання позичальником цього договору позичальник підтверджує факт письмового повідомлення його про умови надання кредиту, а також про всі збори, відсотки, тарифи, комісії та інші елементи вартості кредиту по даному договору згідно з пунктом 2 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" Банком.
Згідно з пунктом 10.9 кредитного договору шляхом укладення та підписання позичальником цього договору позичальник бере на себе зобов`язання сплачувати всі збори, відсотки, тарифи, комісії та інші елементи вартості кредиту по даному договору. Детальний розпис загальної вартості кредиту для позичальника вказано у цьому договорі, додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору, які є невід`ємними частинами цього договору.
Відповідно до пункту 10.10 кредитного договору шляхом укладення та підписання даного договору позичальник підтверджує факт ознайомлення зі статтею 11 Закону України "Про захист прав споживачів".
У прикінцевих положеннях до кредитного договору міститься напис, зроблений ОСОБА_1 про те, що цей договір підписано нею, ОСОБА_1, власноруч. Своїм підписом вона підтверджує факт ознайомлення з усіма зборами, відсотками, тарифами, комісіями або іншими елементами вартості кредиту, які вона повинна сплатити по даному договору згідно зі статтею 11 Закону України "Про захист прав споживачів". Один із оригіналів цього договору нею отримано особисто.
Згідно із заявою на видачу готівки від 15 листопада 2006 року № 3 ОСОБА_1 одержала 55 000,00 дол. США відповідно до розпорядження від 15 листопада 2006 року за договором від 14 листопада 2006 року № 286-001/06Р, укладеного з ОСОБА_1