Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 752/21844/16-ц
провадження № 61-40603св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 08 червня 2018 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), третя особа - ОСОБА_2, про припинення поруки та визнання правочину недійсним.
Позов мотивовано тим, що 18 січня 2008 року між ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", укладений кредитний договір, відповідно до якого позичальник отримала кредит у розмірі 115 709,00 доларів США з графіком повернення кредиту до 18 січня 2033 року, зі сплатою 13 % річних.
На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором, між
АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 013/025-11, відповідно до якого остання зобов`язалася солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих санкцій у розмірі та у випадках передбачених договором кредиту від 18 січня 2008 року № 40.29-48/20. Строк дії договором поруки не встановлено.
Листом від 24 грудня 2008 року № 40.5-24/7872, який ОСОБА_2 отримала 26 грудня 2008 року, банк повідомив позичальника про розірвання договору кредиту та пред`явив вимогу протягом тридцяти днів із дати отримання цього листа, достроково погасити у повному обсязі заборгованість за кредитом, сплатити проценти за користування кредитом та комісію.
Оскільки протягом шести місяців із моменту настання строку для дострокового виконання зобов`язань за договором кредиту банк не пред`явив до неї, як до поручителя будь-якої вимоги, то в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України зобов`язання поруки за договором поруки № 013/025-П є припиненими.
Крім того, 18 вересня 2015 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та позивачем укладений договір про внесення змін № 1 до договору поруки, відповідно до якого позивач поручалась за виконання позичальником зобов`язань з повернення кредиту у сумі 125 385,94 доларів США, сплати процентів за користування кредитом, комісій, можливих штрафних санкцій.
Оскільки, на момент укладення договору про внесення змін № 1 до договору поруки не існувало основного зобов`язання позичальника, визначеного в цих змінах, а лише існувало зобов`язання про дострокове погашення суми боргу, нарахованих відсотків та комісій за основним договором, позивач просить визнати договір від 18 вересня 2015 року недійсним.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просила визнати припиненими зобов`язання за договором поруки № 013/025-П, укладеним 18 січня 2008 року між нею та АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", визнати недійсним договір про внесення змін до договору поруки від 18 січня 2008 року, укладений 18 вересня 2015 року.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано зобов`язання поруки за договором поруки
від 18 січня 2008 року № 013/025-П, укладеним між АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 припиненими. Визнано недійсним договір про внесення змін № 1 до договору поруки від 18 січня 2008 року № 013/025-П, укладений 18 вересня 2015 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що 26 грудня 2008 року позичальником отримано лист від кредитора, в якому її повідомлено про розірвання договору та заявлено вимогу достроково погасити всю заборгованість, отже, такими діями кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання, а оскільки протягом шести місяців банк не звернувся до поручителя з вимогою про виконання зобов`язання, то порука є припиненою. Крім того, визнаючи недійсним договір про внесення змін до договору поруки, укладений між банком та ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що на момент укладення договору про внесення змін № 1 до договору поруки від 18 січня 2008 року № 013/025 не існувало зобов`язань за договором поруки у зв`язку з їх припиненням на підставі положень частини четвертої статті 559
ЦК України.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 08 червня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено. Рішення Голосіївського районного суду
м. Києва від 11 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що отримання листа від кредитора, в якому повідомлено позичальника про розірвання договору та заявлено вимогу достроково погасити всю заборгованість, не свідчить про те, що відносини між сторонами припинились, враховуючи, що рішенням Апеляційного суду міста Києва
від 18 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання недійсним договору про внесення змін до договору кредиту, відмовлено. Отже, договір кредиту від 18 січня 2008 року розірваним не був і правовідносини між сторонами не припинились. Крім того, 18 вересня 2015 року сторони дійшли згоди про внесення до нього змін.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У липні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду міста Києва від 08 червня
2018 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не застосовано частину четверту статті 559 ЦК України, незважаючи на встановлені судом обставини щодо пред`явлення відповідачем як кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків, тощо та таким чином зміни зобов`язання. Крім того, договір про внесення змін від 18 вересня 2015 року № 1 до договору поруки укладений щодо неіснуючого, недійсного зобов`язання, а тому відповідно до частини другої статті 548 ЦК України підлягає визнанню недійсним.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду Стрільчука В. А. від 04 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У листопаді 2018 року від ПАТ "Укрсоцбанк" на адресу суду надійшли пояснення.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року № 1093/0/226-20 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу № 752/21844/16-ц (провадження № 61-40603св18) 15 квітня 2020 року призначено судді-доповідачеві Ступак О. В.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлені судами обставини
18 січня 2008 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладений договір кредиту
№ 40.29-48/20, за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, забезпеченості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 115 709,00 доларів США з графіком повернення кредиту до 18 січня 2033 року, зі сплатою 13 % річних.
На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором, між
АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 013/025-11, відповідно до якого остання зобов`язалася солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих санкцій у розмірі та у випадках передбачених договором кредиту від 18 січня 2008 року № 40.29-48/20.
Листом від 24 грудня 2008 року № 40.5-24/7872 АКБ "Укрсоцбанк" повідомляло позичальника про розірвання договору кредиту та вимагало протягом тридцяти днів з дати отримання листа, достроково погасити у повному обсязі заборгованість за кредитом, сплатити проценти за користування кредитом та комісію.
Цей лист отриманий позичальником 26 грудня 2008 року.
18 вересня 2015 року між банком та позичальником укладено договір про внесення змін № 2 до договору кредиту, за умовами якого сторони погодили особливий графік погашення заборгованості та змінили процентну ставку на 10 % річних.
18 вересня 2015 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладений договір про внесення змін № 1 до договору поруки від 18 січня 2008 року № 013/025, за умовами якого сторони внесли зміни до пункту 2.1 договору поруки від 18 січня