ПОСТАНОВА
Іменем України
08 травня 2020 року
Київ
справа №803/623/16
адміністративне провадження №К/9901/12993/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №803/623/16
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області
про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі й стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 9 червня 2016 року (прийняту у складі: головуючого судді Александрової М.А.)
і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року (прийняту у складі: головуючого судді Шинкар Т.І., суддів Пліша М.А., Ільчишин Н.А.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у квітні 2016 року звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - "ГУНП у Волинській області", "відповідач-1"), Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - "УМВС України у Волинській області", "відповідач-2"), в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ УМВС України у Волинській області від 5 листопада 2015 року №322 о/с про звільнення позивача у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" з посади оперативного чергового Ратнівського районного відділу УМВС України у Волинській області і поновити ОСОБА_1 на вказаній посаді;
- стягнути на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.
Вказані вимоги позивач уточнив у суді першої інстанції в судовому засіданні, що відбулося 31 травня 2016 року, заявивши їх лише до відповідача-2.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що його не було попереджено за два місяці про наступне вивільнення, як це передбачено статтею 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України), а тому вважає своє звільнення протиправним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 9 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року, у задоволенні позову відмовив.
Суди виходили з того, що позивач був попереджений про можливе звільнення з органів внутрішніх справ через скорочення штатів в силу поширення на нього приписів пункту 8 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію". Оскільки ОСОБА_1 відмовився від написання будь-яких рапортів і заяв та повідомив, що не має бажання проходити службу в поліції, суди дійшли висновку про правомірність його звільнення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
Зі змісту касаційної скарги випливає, що позивач не погоджується з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і просить їх скасувати. Вказує на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить задовольнити його позов, а також зобов`язати ГУНП у Волинській області розглянути заяву про бажання служити в поліції, призначивши його на посаду, яка не погіршує ті умови праці, які він мав станом на 7 листопада 2015 року.
Вимоги скарги обґрунтовує тим, що він не відмовлявся "дослужити" в поліції ще 9 місяців до набуття права на пенсію, хоча й відмовився від написання заяви про звільнення з органів внутрішніх справ, оскільки на той момент жодним нормативно-правовим актом не було врегульовано питання щодо забезпечення соціальних гарантій колишніх працівників міліції. Натомість Закон України "Про Національну поліцію", на думку позивача, погіршував його права. Також ОСОБА_1 зауважує, що його не було попереджено про звільнення за два місяці, як цього вимагає КЗпП України, і відповідач-2, приймаючи наказ про звільнення, не з`ясував можливості подальшого використання позивача на службі, а також не видав трудову книжку і не провів з ним кінцевий розрахунок по всіх видах забезпечення.
ОСОБА_1 вважає, що суди безпідставно не врахували цих його доводів, чим порушили вимоги статей 9, 11, 70, 76 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, а також статтю 22 Конституції України, статей 32, 40, 42, 47, 49-2, 116 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України"), статтю 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 10-12, 15 "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", вимоги Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Цивільного кодексу України і Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українського Радянської Соціалістичної Республіки від 29 липня 1991 року №114 (далі - "Положення №114").
Інші учасники справи заперечень на касаційну скаргу не подали.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що наказом УМВС України у Волинській області від 20 червня 2013 року №182 о/с позивача призначено на посаду помічника начальника районного відділу - оперативним черговим чергової частини Ратнівського районного відділу УМВС України у Волинській області.
6 листопада 2015 року комісія у складі посадових осіб Ратнівського районного відділу УМВС України у Волинській області склала акт, в якому зазначено, що позивачу було запропоновано написати рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "з" Положення №114 (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації), однак він категорично відмовився від написання будь-яких рапортів і заяв та повідомив, що не має бажання проходити службу в поліції.
Відтак поданням від 6 листопада 2015 року №4009 у зв`язку з обставинами, викладеними в акті, начальник Ратнівського районного відділу УМВС України у Волинській області клопотав про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ згідно пункту 64 "г" Положення №114 (за скороченням штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі).
На підставі вказаного подання наказом начальника УМВС України у Волинській області від 5 листопада 2015 року №322 о/с майора міліції ОСОБА_1, помічника начальника районного відділу оперативного чергового Ратнівського районного відділу, звільнено з 6 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) згідно з пунктами 10, 11 Розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та за пунктом 64 "г" Положення №114. Вислуга років на день звільнення складала в календарному обчисленні 19 років 1 місяць 14 днів.
Вважаючи зазначений наказ протиправним, позивач звернувся до суду з метою його скасування.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
2 липня 2015 року прийнято Закон України "Про Національну поліцію" №580-VІІІ, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
16 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", згідно з якою утворено як юридичну особу публічного права територіальний орган Національної поліції - ГУНП у Волинській області та ліквідовано як юридичну особу публічного права УМВС України у Волинській області.
Відповідно до пункту 1 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закон України "Про Національну поліцію" опубліковано в газеті "Голос України" 6 серпня 2015 року, а отже він набрав чинності 7 листопада 2015 року.
Згідно з пункту 8 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону з дня його опублікування всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Пунктом 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Відповідно до пункту 10 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Пунктом 11 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.
Згідно пункту 64 "г" Положення №114 звільнення у зв`язку зі скороченням штатів допускається при відсутності можливості подальшого використання на службі.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ