ПОСТАНОВА
Іменем України
07 травня 2020 року
Київ
справа №813/1230/17
адміністративне провадження №К/9901/48537/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною відповіді, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2017, прийняту у складі головуючого судді Мартинюка В.Я., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018, прийняту у складі колегії суддів: Іщук Л.П. (головуючий), Обрізка І.М., Онишкевича Т.В.
І. Суть спору
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - ГУ Держпраці у Львівській області), в якому просив суд визнати протиправною відповідь від 10.03.2017 №2618/2/7-09.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувана відповідь є неповною, необґрунтованою і у ній наведені суперечливі та взаємовиключні мотиви в обгрунтування висновку про відсутність обов`язку керівника територіальної державної інспекції з питань праці повідомляти позивача про притягнення працівника відповідача (інспектора ОСОБА_2 ) до дисциплінарної відповідальності за неналежний розгляд звернення позивача від 06.10.2009.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що 19.05.2014 ОСОБА_1 звернувся до начальника Територіальної Державної інспекції з питань праці у Львівській області із заявою, в якій просив надати письмову відповідь на питання: "Чи зобов`язані Ви були 24.11.2009 на підставі частини другої статті 19 Конституції України повідомити мене з огляду на вимоги статті 15 та статті 19 Закону України "Про звернення громадян" про притягнення інспектора ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності наказом від 24.11.2009 №72-к шляхом зменшення розміру преміальних за неналежне виконання своїх службових обовязків при розгляді мого звернення від 06.10.2009 на ім`я тодішнього прокурора м.Червонограда ОСОБА_3 задля того, щоб я скористався своїм правом, передбаченим пунктом 5.3 наказу 31.03.2003 №72 Мінпраці та соціальної політики України, який діяв на той час, оскаржити неналежне ставлення до розгляду мого звернення від 06.10.2009 інспектором ОСОБА_2 в 10-денний строк до суду?".
4. Головне управління Держпраці у Львівській області надіслало позивачу лист "Про виконання рішення суду" від 10.03.2017 за №2618/2/7-09, в якому повідомлено заявника, що інспекція з питань праці не була зобов`язана повідомляти ОСОБА_4 про притягнення інспектора ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, оскільки законодавство, яке регулює суспільні відносини у сфері проходження державної служби, а також інші нормативно-правові акти, не передбачають обов`язку керівників органів державної влади повідомляти громадян про притягнення посадових осіб відповідного органу до дисциплінарної відповідальності. Роз`яснено також, що неповідомлення про притягнення інспектора ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності не позбавляє заявника права на звернення до суду з метою захисту його прав і повідомлено, що притягнення інспектора ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у листопаді 2009 року у вигляді зменшення премії відбулося у зв`язку з допущенням останнім недоліків у роботі, а не у зв`язку з неналежним розглядом звернення ОСОБА_4 від 06.10.2009.
5. Не погоджуючись із наданою відповіддю, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
6. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 23.11.2017 у задоволенні позову відмовив.
7. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем була надана відповідь на звернення позивача відповідно до Конституції України та Закону України "Про звернення громадян" і така відповідь жодним чином не порушує права позивача на належний розгляд звернення та права на оскарження дій посадової особи до суду.
8. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.03.2018 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
9. У касаційні скарзі ОСОБА_4 посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовну заяву в повному обсязі.
10. У доводах касаційної скарги позивач стверджує, що відповідач зобов`язаний був повідомити його про факт притягнення інспектора до дисциплінарної відповідальності, задля забезпечення його права на оскарження дій посадової особи.
11. У відзиві на касаційну скаргу ГУ Держпраці у Львівській області вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
12. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
14. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР).
15. Означений Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
16. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
17. Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.
18. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
19. За правилами статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
20. Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону № 393/96-ВР, рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.