ПОСТАНОВА
Іменем України
06 травня 2020 року
Київ
справа №2140/1307/18
адміністративне провадження №К/9901/9880/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 (суддя - Морська Г.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 (суддя-доповідач Стас Л.В., судді: Турецька І.О., Шеметенко Л.П.) у справі №2140/1307/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Влада Інк" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та місті Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Влада Інк" (далі - ТОВ "Влада Інк") звернулось Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та місті Севастополі (далі - ГУ ДФС) від 23.04.2018 №0001441422, №0001451422, №0001461422, №0001471422, №0001481422.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15.11.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.11.2018, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Доводи касаційної скарги дублюють висновки акту перевірки, які були підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, та доводи апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі.
Зокрема, відповідач зазначає, що позивач використовував лише документальне оформлення господарських операцій, у зв`язку з чим не підтверджено факт здійснення таких господарських операцій та відсутні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та валових витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Влада Інк" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Влада Інк" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.09.2017.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 28.02.2018 № 44/21-22-14-01/36922673, в якому відображено висновок про порушення позивачем:
пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобовязання, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, за загальну суму 1443724,00 грн.;
пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого: занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 359741 грн.; завищено податок, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в періоді, що перевірявся на загальну суму 2122169,0 грн.; завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в періоді, що перевірявся, на загальну суму 153631,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на аналіз баз даних ДФС щодо постачальників позивача, де вказано про відсутність в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.
Крім того, на підтвердження своєї позиції щодо отримання позивачем неправомірної податкової вигоди зазначає, що слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №32016120010000079 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 204, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України стосовно директора ПП "Вайзен Ц", а стосовно ТОВ "Мрія-К", яке було постачальником ТОВ "Інтер Зерно", відкрито кримінальне провадження №320171001100000090 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.
На підставі названого акту перевірки, відповідачем 23.04.2018 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 0001441422, згідно з яким нараховано грошові зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 3176096,00 грн. та штрафної санкції - 794024,0 грн.;
№ 0001481422, згідно з яким нараховано грошову зобов`язання з ПДВ в розмірі 359741,00 грн. та застосовано штрафну санкцію - 89935,35 грн.;
№ 0001451422, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1443724,00 грн.;
№ 0001461422, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 2122169,00 грн. та застосовано штрафну санкцію 530542,25 грн.;
№ 0001471422, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 153631,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.