Ухвала
7 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 1-9/2004
Провадження № 13-44зво20
Суддя Великої Палати Верховного Суду Антонюк Н. О. перевірила заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26 лютого 2020 року щодо нього за виключними обставинами, і
ВСТАНОВИЛА:
7 травня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постановленого щодо нього судового рішення за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини третьої статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Як вбачається зі змісту заяви, виключною обставиною заявник вважає рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020. Посилаючись на пункт 1 частини третьої статті 459 КПК України, ОСОБА_1 просить прийняти заяву до провадження, витребувати усі необхідні документи і докази із Верховного Суду та судів нижчих інстанцій, розглянути заяву згідно Законів України.
Перевіривши заяву ОСОБА_1 на відповідність вимогам статті 462 КПК України, приходжу до висновку про необхідність залишення її без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 459 КПК України виключною обставиною визнається встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.
Заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами повинна відповідати вимогам до її форми та змісту. Пункт 5 частини другої статті 462 КПК України містить вимогу про те, що в заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами, серед іншого, зазначається обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність виключних обставин.
Обґрунтовуючи прохання про перегляд постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26 лютого 2020 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 459 КПК України, заявник посилається на рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020. Зокрема заявник зазначає, що судді Верховного Суду у касаційній інстанції, які розглядали та виносили ухвали по касаційних скаргах діяли на підставі неконституційного закону, як утворюючи склад суду, так і у загальному сенсі. Вважає, що ухвала Верховного Суду у справі №1-9/2004 за нововиявленими обставинами, яку винесли у кінці лютого 2020 року не відповідає вимогам статей 5 та 6 Європейської Конвенції з прав людини, оскільки Конституційний Суд України ухвалив рішення щодо того, що діяльність Верховного Суду на підставі неконституційного закону не може бути законною та відповідною Конституції України.
Водночас Конституційним Судом України було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня2016 року № 1402-VIII зі змінами: пункту 7 „та ліквідуються" в частині Верховного Суду України; пункту 14 „судді Верховного Суду України"; пункту 25. Створення та діяльність Верховного Суду не були визнані неконституційними.