Постанова
Іменем України
04 травня 2020 року
м. Київ
справа № 727/2322/16-ц
провадження № 61-41834св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Чернівецької області у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Височанської Н. К., Владичана А. І., від 27 червня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Під час розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 про виселення, який ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 грудня 2017 року залишений без розгляду, ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про витребування майна.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 20 травня 2011 року вона отримала у спадок після смерті матері 50/100 житлового будинку
АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель і споруд. 23 листопада 2012 року вона видала довіреність на ім`я ОСОБА_4 на розпорядження належними їй правами на спірну частку в нерухомому майні.
22 січня 2013 року ОСОБА_4 від її імені уклала із ОСОБА_1, від імені якого діяв ОСОБА_5, договір купівлі-продажу 50/100 ідеальних часток житлового будинку АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що вона не мала бажання укладати договір купівлі-продажу та нікому не довіряла вчиняти від її імені правочини щодо продажу належного їй майна, позивач просила витребувати від ОСОБА_1 спірне майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці у складі судді Слободян Г. М. від 21 лютого 2018 року позовні вимоги
ОСОБА_3 задоволено частково.
Витребувано від ОСОБА_1 50/100 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою господарських будівель і споруд. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_3 доведено обставину, за якою спірне майно вибуло поза її волею, згоди на відчуження якого вона
ОСОБА_4 не надавала, а довіреність останньою була отримана обманним шляхом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 27 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 лютого 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що
ОСОБА_1 набув право власності на спірне майно на підставі укладеного між ним та ОСОБА_3 , від імені якої діяла ОСОБА_4, договору купівлі-продажу, який не визнано недійсним, що свідчить про правомірність набуття майна у власність, а тому відсутні підстави для його витребування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 заволоділа належним їй нерухомим майном та розпорядилася ним без її згоди, тобто спірне майно вибуло з власності не з її волі, а тому наявні підстави для його витребування на підставі статей 387, 388 ЦК України.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
14 квітня 2020 року справа передана судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20 травня
2011 року ОСОБА_3 отримала у спадщину 50/100 житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель і споруд.
23 листопада 2012 року ОСОБА_3 видала довіреність ОСОБА_4, яка зареєстрована в реєстрі під №1323 й посвідчена приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Войцехівським А. В., якою, зокрема, надано право на укладення від імені довірителя усіх дозволених законом правочинів цивільно-правового характеру щодо належної
ОСОБА_3 частки житлового будинку
АДРЕСА_1 .
22 січня 2013 року між ОСОБА_3, від імені якої діяла ОСОБА_4, та ОСОБА_1, від імені якого діяв ОСОБА_5, було укладено договір купівлі-продажу 50/100 ідеальних часток житлового будинку
АДРЕСА_1 (а. с. 44).
Даних про спростування презумпції чинності цього правочину матеріали справи не містять.
24 вересня 2013 року ОСОБА_7 (дочкою позивачки) подано заяву до
УБОЗ УМВС про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 щодо розпорядження належною ОСОБА_3 власністю (а. с. 41-42).
17 жовтня 2014 року ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_3 .
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.