Постанова
Іменем України
04 травня 2020 року
м. Київ
справа № 752/14485/16-ц
провадження № 61-45895св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Саєр-Україна",
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Саєр Україна плюс",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва у складі судді Колдіної О. О.
від 06 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В., від 13 вересня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Саєр-Україна" (далі -
ТОВ "Саєр-Україна"), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Саєр Україна плюс" (далі - ТОВ "Саєр Україна плюс"), про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позов мотивовано тим, що з 29 травня 2015 року він працював на посаді керівника напрямку ТОВ "Саєр Україна плюс", а наприкінці лютого
2016 року його було переведено до ТОВ "Саєр-Україна" на посаду керівника напрямку.
У зв`язку з невиплатою ТОВ "Саєр-Україна" заробітної плати, 15 липня
2016 року подав заяву про звільнення з займаної посади з 18 липня
2016 року за частиною третьою статті 38 КЗпП Україні, у заяві також просив видати належним чином оформлену трудову книжку, копію наказу про звільнення та провести повний розрахунок належних йому сум.
Позивач стверджував, що його не було ознайомлено з наказом про звільнення, не було видано трудову книжку та не виплачено всі належні суми, а саме не виплачено заборгованість по заробітній платі за період з березня 2016 року по 18 липня 2016 року, не виплачено компенсацію за невикористані дні відпустки та не виплачено вихідну допомогу, передбачену статтею 44 КЗпП України. Заяви щодо проведення розрахунку залишаються без відповіді.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд стягнути на свою користь з відповідача 197 214,64 грн заборгованості, з яких: 103 495,57 грн - заборгованість по заробітній платі, 7 634,92 грн - компенсація за невикористану відпустку, 86 084,15 грн - вихідна допомога, передбачена статтею 44 КЗпП України (трьохмісячна середня заробітна плата), а також просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку з 18 липня 2016 року по день ухвалення рішення.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що між сторонами існували цивільно-правові відносини щодо виконання позивачем певної роботи, а доказів укладення відповідачем ТОВ "Саєр-Україна" із ОСОБА_1 трудового договору матеріали справи не містять, а тому відсутні підстави для стягнення із відповідача заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України та середнього заробітку за час затримки розрахунку з 18 липня
2016 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи містять достатньо належних та допустимих доказів наявності між сторонами трудових відносин, а тому суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні позову.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі. 15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 квітня 2016 року між ТОВ "Саєр-Україна" (замовник) і ОСОБА_1 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір, за яким замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання надати послуги з консультацій по теплотехнічному обладнанню і окремих питань передпродажної підготовки з 15 квітня до 31 травня 2016 року (а. с. 67 т. 1).
За пунктом 1. 1 зазначеного договору, виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Відповідно до пункту 2.1 договору, за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 3 100 щомісячно (за квітень та травень
2016 року).
За довідкою (форма ОК-7) індивідуальних відомостей про застраховану особу, зазначені відомості про застраховану особу ОСОБА_1 : з жовтня 2015 року по квітень 2016 року - страхувальником
ТОВ "Саєр Україна плюс"; квітень - травень 2016 року - страхувальником ТОВ "Саєр-Україна"; з вересня по грудень 2016 року - страхувальником
ТОВ "Енергозбереження Київ".
Відповідно до довідки (форма ОК-5) індивідуальних відомостей про застраховану особу, зазначені відомості про застраховану особу
ОСОБА_1 : з жовтня 2015 року по квітень 2016 року - страхувальником
ТОВ "Саєр Україна Плюс"; з вересня по грудень 2016 року - страхувальником ТОВ "Енергозбереження Київ".
Обґрунтовуючи заявлені вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що з лютого 2016 року за безстроковим трудовим договором він працював на посаді керівника напрямку ТОВ "Саєр-Україна", проте відповідач не виплатив заробітну плату за трудовим договором, а тому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 197 214,64 грн, з яких:
103 495,57 грн - заборгованість по заробітній платі, 7 634,92 грн - компенсація за невикористану відпустку, 86 084,15 грн - вихідна допомога, передбачена статтею 44 КЗпП України (трьохмісячна середня заробітна плата), а також просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку з 18 липня 2016 року по день ухвалення рішення.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.
У статті 626 ЦК України визначено загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.
Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і в разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.