Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 641/2867/17-ц
провадження № 61-38660св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
треті особи за первісним позовам: Фрунзенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,
третя особа за зустрічним позовом - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2017 року у складі судді Боговського Д. Є.
та постанову Апеляційного суду Харківської області від 08 травня 2018 року у складі колегії суддів: Бровченка І. О., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , треті особи: Фрунзенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини.
Позовна заява мотивована тим, що з березня 2004 року він проживав
із ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_3 . У свідоцтві про народження він був записаний батьком дитини за його заявою, оскільки, як він зазначав, був впевнений
у своєму батьківстві щодо дитини. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась дочка ОСОБА_4, батьком якої у свідоцтві про народження також був записаний він за його заявою.
У липні 2009 року він разом із ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Проте,
із часом у нього з`явились сумніви у його батьківстві щодо дочки ОСОБА_3 .
З метою визначення батьківства у грудні 2014 року було проведено ДНК-тест, висновок якого був негативний.
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова
від 30 червня 2015 року шлюб між ним та ОСОБА_2 було розірвано.
Зазначав, що на час реєстрації народження дитини він був упевнений
у своєму батьківстві, проте у разі відсутності кровного споріднення із дочкою ОСОБА_3 він бажав виключити відомості про нього як батька дитини.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд виключити із актового запису № 224 у Книзі реєстрації народжень від 13 квітня 2005 року, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Фрунзенського районного управління юстиції м. Харкова про народження
ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харкові ОСОБА_3, відомості про нього як батька дитини.
У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що відповідачу за зустрічним позовом було відомо про те, що вона була вагітна не від нього, а від іншого чоловіка.
Вважала, що відсутні підстави для виключення відомостей про нього як батька дитини.
Разом з тим, посилалась на те, що після розірвання шлюбу з відповідачем
за зустрічним позовом, останній не проявляв заінтересованості у подальшій долі дочок, не цікавився їх навчанням, успіхами у школі, не відвідував батьківські збори у навчальному закладі, не спілкувався з вчителями,
не оплачував харчування дітей.
Усі питання щодо виховання дітей вона мала вирішувати самостійно
без участі та підтримки батька дітей.
Крім того, відмовлявся надавати дозвіл на виїзд дочок за кордон
для відвідування їх баби у період літніх канікул, яка мешкала у Німеччині.
Зазначала, що відповідач за зустрічним позовом не дбав ні про фізичний,
ні про духовний розвиток дітей, не бажав спілкуватися з дочками у обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надавав дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяв засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляв інтересу до їх внутрішнього світу, що, як вона вважала, негативно впливало на їх фізичний розвиток
як складову виховання.
Вважала, що оскільки відповідач за зустрічним позовом самоусунувся
від виконання батьківських обов`язків, тому є підстави для позбавлення його батьківських прав відносно його дочок.
Також зазначала, що ОСОБА_1 зловживав алкогольними напоями, неодноразово проходив курс лікування у наркологічному диспансері
та у приватних лікарнях.
Крім того, посилалась на те, що діти перебували на її повному матеріальному утриманні, батько дітей у добровільному порядку матеріальної допомоги
на утримання дітей не надавав, хоча, як вона вважала має таку можливість.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2 просила суд: позбавити батьківських прав ОСОБА_1 щодо дітей, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2,
у зв`язку із ухиленням ним від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей; стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,
та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі єдиної частки від заробітку - 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 01 липня 2015 року та до досягнення повноліття найстаршою дитиною.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 липня
2017 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Фрунзенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини,
та об`єднано в одне провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 грудня
2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Виключено з актового запису про народження № 224, складеного Відділом реєстрації актів цивільного стану Фрунзенського районного управління юстиції м. Харкова 13 квітня 2005 року, щодо народження ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька дитини -
ОСОБА_1
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір
у розмірі 640,00 грн.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти
у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 04 травня 2017 року до досягнення дитиною аліментів.
У межах суми платежу за 1 місяць допущено негайне виконання рішення згідно пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України.
У задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі
640,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні належні
та допустимі докази на підтвердження обізнаності ОСОБА_1 під час реєстрації народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про відсутність кровного споріднення між ним та нею, а тому
є підстави для задоволення його позовної вимоги щодо виключення відомостей про нього, як батька дитини, з актового запису про її народження.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_2 щодо позбавлення ОСОБА_8 батьківських прав відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, суд першої інстанції виходив
із того, що відсутні підстави для застосування до нього такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 .
Крім того, задовольняючи вимоги щодо стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за зустрічним позовом
є працездатною людиною і як батько зобов`язаний матеріально утримувати свою дитину, забезпечивши її мінімально необхідними благами, які потрібні для її життя та виховання й спроможний сплачувати аліменти на утримання дочки у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку, але не менше
50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку
до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінив докази у їх сукупності та ураховуючи відсутність належних та допустимих доказів того, що на момент реєстрації ОСОБА_3 ОСОБА_1 був обізнаний про те, що він
не є її біологічним батьком, суд першої інстанції, як вважав апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог
ОСОБА_1 щодо виключення з актового запису відомостей про нього,
як батька ОСОБА_3 .
Також, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що оскільки позбавлення батьківських прав є виключним засобом впливу на недобросовісних батьків та ураховуючи відсутність беззаперечних доказів винної поведінки батька щодо невиконання ним своїх батьківських обов`язків, тому відсутні підстави для застосування
до відповідача за зустрічним позовом такого крайнього заходу,
як позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 .
При цьому, вважав, що пасивна поведінка ОСОБА_1 по відношенню до виховання своєї дочки ОСОБА_4 у подальшому може привести до втрати батьківського зв`язку із дитиною, втрати почуття емоційної близькості
до нього з боку дитини, а як наслідок, може бути і підставою для звернення
у подальшому із позовом про позбавлення його батьківських прав.
Також, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення аліментів, оскільки відповідач за зустрічним позовом
є працездатною людиною і як батько зобов`язаний матеріально утримувати свою дитину, забезпечивши її мінімально необхідними благами, які потрібні для її життя та виховання й спроможний сплачувати аліменти на утримання дочки у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку, але не менше
50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку
до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовити, а її зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права,
що призвело до неправильного вирішення справи.
Вважала, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини справи, у зв`язку із чим суди дійшли помилкових висновків
про відсутність підстав для позбавлення відповідача за зустрічним позовом батьківських прав по відношенню до їх дочок.
Заявник вважала, що висновок суду першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції про недоцільність позбавлення відповідача
за зустрічним позовом батьківських прав вказує на захист саме його інтересів, а не інтересів дітей.
Також, вважала, що відсутні підстави для задоволення первісного позову, оскільки ОСОБА_1 на час реєстрації їхньої дочки ОСОБА_3 було достовірно відомо про те, що він не є її біологічним батьком.
Зазначала, що з таким позовом ОСОБА_1 звернувся лише після того,
як вона зверталася до суду із позовом про розірвання їх шлюбу та стягнення з нього аліментів на утримання дочок.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи
із Комінтернівського районного суду м. Харкова.
У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів
від 27 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року указану справу призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1
на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення
є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 14 липня 2009 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5,
та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, перебували
у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 червня 2015 року було розірвано (а. с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3, її батьками згідно актового запису про народження від 13 квітня 2005 року № 224, вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 8, 34).
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_4, її батьками згідно актового запису про народження від 15 червня 2007 року № 384, вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 33).
Неповнолітні ОСОБА_3, 2005 року народження, та ОСОБА_8,
2007 року народження, зареєстровані за місцем реєстрації батька
ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, проте мешкають разом із матір`ю ОСОБА_2 за адресою:
АДРЕСА_2 .
Відповідно до висновку ДНК-тесту на батьківство, проведеного 12 грудня 2014 року UniversalForensics corporation, ймовірність батьківства
ОСОБА_1 до дитини ОСОБА_3 складає 0,00 % (а. с. 12).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнавали факт відсутності кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, 2005 року народження.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня
2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції
до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Щодо первісного позову ОСОБА_1 про оспорювання батьківства
та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право
на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.