Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 280/1502/17-ц
провадження № 61-36618св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 лютого 2018 року у складі судді
Щербаченко І. В. та постанову Апеляційного суду Житомирської області
від 25 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення до житлового приміщення.
Позов мотивовано тим, що вона зареєстрована у житловому будинку АДРЕСА_1, про що відділом реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростишівської міської ради Житомирської області їй видано довідку
від 09 вересня 2016року № 167. Проте, відповідач, який є її батьком
та власником вказаного житлового будинку, не дозволяв їй проживати
за місцем реєстрації, не впускав до будинку, не давав ключів.
Крім того, посилалась на те, що неодноразово зверталася до правоохоронних органів з приводу неправомірних дій відповідача, проте останніми не було вжито ніяких заходів з приводу її звернень.
Зазначала, що іншого місця проживання вона на час звернення з цим позовом вона не мала.
Посилаючись на норми статей 9, 156 ЖК УРСР та статей 319, 405 ЦК України та ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд: визнати дії ОСОБА_2 такими, що порушують її право на користування житловим будинком АДРЕСА_1, у якому вона зареєстрована як член його сім`ї; усунути перешкоди у користуванні цим житловим приміщенням шляхом її вселення; зобов`язати відповідача видати їй окремі ключі від будинку для вільного
і безперешкодного доступу до житлового приміщення та визначити місце, яке вона має право займати у спірному житлі.
Короткий змістрішення суду першої інстанції
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області
від 20 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щовідсутні належні
та допустимі докази того, що позивачка проживала разом із відповідачем
у належному йому на праві власності житловому будинку та того, що місце
її проживання зареєстроване у цьому житловому будинку, а тому суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для задоволення її позову, оскільки судом не встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивачки щодо спірного житлового будинку.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 25 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 лютого
2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінив докази у їх сукупності та ураховуючи те, що позивачка разом із своєю матір`ю з дня втрати останньою права користування спірним житловим будинком проживала за іншою адресою,
та після досягнення віку чотирнадцяти років вона до батька не поверталася, суд першої інстанції, як вважав суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що відсутні правові підстави для збереження
за позивачкою права на користування спірним житлом, оскільки остання втратила таке право з того часу, як її мати вибула із цього будинку та почала разом із нею проживати окремо від відповідача за іншою адресою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольнити
її позов у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності, у зв`язку із чим, як вона вважала, що судами неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Посилалась на те, що суд першої інстанції не приймаючи до розгляду копію витягу з будинкової книги спірного житлового будинку з відміткою про
її реєстрацію застосував норми закону, який на той час втратив чинність,
а суд апеляційної інстанції всупереч вимогам частин першої, другої
статті 367 ЦПК України не перевірив доводів її апеляційної скарги у цій частині та не дослідив копію витягу з будинкової книги спірного житлового будинку.
Вважала, що після визнання її матері такою, що втратила право
на користування спірним житловим приміщенням та проживання ними окремо від відповідача за іншою адресою не позбавило її права
на користування житловим приміщенням, що останньому належить на праві приватної власності, у якому вона була зареєстрована як член сім`ї, оскільки на час втрати її матір`ю права на користування цим житловим будинком вона була малолітньою.
Зазначала, що відповідач не звертався з позовом щодо визнання її такою,
що втратила право на користування спірним житловим приміщенням.
А не проживання її у цьому будинку, де вона була зареєстрована як член сім`ї власника будинку, не може, як вона вважала, означати автоматичну втрату нею права на користування цим житловим приміщенням
та автоматичного зняття її з реєстраційного обліку за цією адресою.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи
із Коростишівського районного суду Житомирської області.
У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи
між суддями від 14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві.
УхвалоюВерховного Суду від 17 квітня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод
у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення
є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2
ОСОБА_2 з 25 листопада 2000 року у порядку спадкування належить житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться
у АДРЕСА_1 (а. с. 60 т. 1).
Місце проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1, з 24 січня 2001 року, що підтверджується довідкою від 09 вересня
2016 року № 167, виданою начальником відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростишівської міської ради Житомирської області (а. с. 5 т. 1).
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області
від 12 вересня 2003 року шлюб між ОСОБА_3 (матір`ю позивачки)
та ОСОБА_2 розірвано, неповнолітню дитину - дочку
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, залишено на виховання матері (а. с. 71-72 т. 1).
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області
від 09 листопада 2006 року ОСОБА_3 (матір позивачки) визнано такою, що втратила право на користування житловим приміщенням АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_2 . Також, зобов`язано Коростишівський районний відділ управління Міністерства внутрішніх справ України зняти відповідачку з реєстраційного обліку за вказаною адресою. На час ухвалення зазначеного рішення позивачка була у віці семи років (а. с. 57 т. 1).
Згідно з витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 (матері позивачки) з 29 вересня 2003 року на підставі договору дарування належить однокімнатна квартира АДРЕСА_2 (а. с. 58 т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня
2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції
до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий
і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним
і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права