Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 496/2671/14-ц
провадження № 61-40007св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Біляївської районної державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Одеської області, у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С., від 22 травня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Позовна заява мотивована тим, що 26 жовтня 2007 року між
АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладеного кредитний договір № ODB0GK01420549 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 88 375 грн, строком до 26 жовтня 2027 року, зі сплатою 15 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.
З метою забезпечення виконання кредитного зобов`язання 26 жовтня
2007 року, відповідно до умов договору іпотеки відповідач ОСОБА_1 передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . Обумовлена сторонами договору ціна предмету іпотеки становить 126 250 грн.
У порушення вимог статей 526, 527 та 530 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 25 квітня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 285 924, 41 грн, з яких: 85 315, 27 грн - заборгованість за кредитом; 101 240, 65 грн - заборгованість по процентам; 7 449, 85 грн - заборгованість з комісії; 78 065, 10 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором; 250 грн штраф (фіксована частина); 13 603, 54 грн (процентна складова).
З урахуванням того, що договором іпотеки передбачено право іпотекодавця на реєстрацію в предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії, а іпотекодержатель не надавав своєї згоди на реєстрацію будь-яких осіб за адресою предмету іпотеки, банк вважав, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та вимог статті 629 ЦК Україні і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинно відбуватися на підставі рішення суду.
Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням поданих уточнень, позивач просив суд:
- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ODB0GK01420549 від 26 жовтня 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 71, 60 кв. м, шляхом продажу зазначеного предмету іпотеки банком з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення
АТ КБ "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки;
- виселити ОСОБА_1, 1969 року народження, ОСОБА_2,
1974 року народження, ОСОБА_3, 1995 року народження, ОСОБА_4, 2001 року народження, які зареєстровані та/або проживають у квартирі АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області, у складі судді
Дранікова С. М., від 10 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що іпотекодавцем та позичальником, кредитний договір та договір іпотеки не порушено, що свідчить про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Судом враховано, що процентна ставка банком збільшена вже після вступу в силу Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" та статті 1056-1 ЦК України, а тому дана умова договору є нікчемною.
Служба у справах дітей Біляївської районної адміністрації Одеської області заперечувала проти виселення неповнолітнього ОСОБА_4 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" задоволено частково, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову АТ КБ "Приватбанк". Звернуто стягнення за іпотечним договором, посвідченим 26 жовтня 2007 року державним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Кифоренко Р. Б. між закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_1, зареєстрованим в реєстрі за № 1-6857, на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 71, 60 кв. м, в тому числі житловою площею 30, 20 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2007 року, шляхом продажу предмета іпотеки АТ КБ "Приватбанк" будь-якій особі - покупцеві за початковою ціною, рівною 126 250 грн, в рахунок виконання зобов`язань по погашенню за укладеним між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 кредитним договором № ODB0GK01420549 від 26 жовтня 2007 року заборгованості станом на 25 квітня 2014 року в розмірі 194 255, 77 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 85 315, 27 грн, заборгованість по процентам - 101 240, 65 грн, заборгованість по комісії за користуванням кредитом - 7 449, 85 грн, штраф (фіксована частина) - 250 грн.
Виселено ОСОБА_1, 1969 року народження, ОСОБА_2, 1974 року народження, ОСОБА_3, 1995 року народження, ОСОБА_4, 2001 року народження, з квартири АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Вирішуючи спір в частині наявності підстав для звернення стягнення на іпотечне майно та визначенні розміру заборгованості за кредитним договором, колегія суддів виходила з того, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, що зумовлює право кредитора на звернення стягнення на передане в іпотеку майно в рахунок погашення наявної заборгованості.
Обрання певного способу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Установлення законом або договором досудового способу врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не вважається обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
При цьому, апеляційним судом зазначеного, що законність підвищення процентної ставки за кредитним договором встановлена рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 27 грудня 2013 року, яке набрало законної сили.
Визначаючи розмір заборгованості в рахунок якої звертається стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів враховуючи, що одночасне застосування штрафів (13 603, 54 грн та 250 грн) та пені (78 065, 10 грн) за одне й те саме порушення (порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором) свідчить про недотримання положень, закріплених у
статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, та те що боржник продовжує щомісячно сплачувати заборгованість за кредитом, дійшла до висновку, що розмір кредитної заборгованості станом на 25 квітня 2014 року
ОСОБА_1 перед банком складає 194 255, 77 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 85 315, 27 грн, заборгованість по процентам - 101 240, 65 грн, заборгованість з комісії за користуванням кредитом - 7 449, 85 грн та штраф (фіксована частина) - 250 грн.
Вимога банку про надання іпотекодержателю права укладати договори і здійснювати всі необхідні дії від імені іпотекодавця не узгоджується з вимогами частини п`ятої статті 38 Закону України "Про іпотеку".
Вирішуючи позовну вимогу про виселення, апеляційний суд виходив з того, що відповідне рішення може бути прийняте судом за заявою іпотекодержателя одночасно з прийняттям рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, судом враховано, що іпотечне майно було придбано за рахунок кредитних коштів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10 листопада 2017 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 22 травня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 496/2671/14-ц та витребувано її матеріали з місцевого суду.
В серпні 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
13 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 496/2671/14-ц передано судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 вважала, що рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 грудня 2013 року по справі № 496/4627/13-ц, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про визнання незаконним підвищення процентної ставки за кредитним договором та визнання недійсним пункту 2.3.1 кредитного договору від 26 жовтня
2007 року, та на яке посилається в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції, суперечить рішенню Біляївського районного суду Одеської області від 27 січня 2012 року по справі № 2-2660/11, яким відмовлено в задоволені позову АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, з посиланням на належне виконання сторонами умов кредитного договору.
Стверджує, що іпотекодавцем та позичальником умови кредитного та іпотечного договорів не порушено, а отже відповідно до пункту 22 договору іпотеки від 26 жовтня 2007 року та вимог статей 12, 37 Закону України "Про іпотеку" право починати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки на момент пред`явлення цього позову у іпотекодержателя не виникло.
Будь-які посилання позивача на наявність заборгованості за користування кредитом безпідставні та необґрунтовані.
Крім того, банк не дотримався умов, визначених в пункті 2.3.1 кредитного договору від 26 жовтня 2007 року змінивши в односторонньому порядку процентну ставку на 25, 48 % річних з 01 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", що свідчить про нікчемність такого правочину.
Учасниками справи відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 26 жовтня 2007 року між ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ODB0GK01420549, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кошти в розмірі 88 375 грн на придбання нерухомості, а також в розмірі 21 462, 50 грн на оплату страхових платежів,
зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення
26 жовтня 2027 року.
З метою забезпечення виконання кредитного зобов`язання 26 жовтня
2007 року ОСОБА_1 передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та складається з двох житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 71, 60 кв. м, в тому числі житловою площею 30, 20 кв. м. Зазначена квартира належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2007 року.
У договорі іпотеки від 26 жовтня 2007 року сторони визначили вартість предмета іпотеки в розмірі 126250 грн. (пункт 34.4 кредитного договору
від 26 жовтня 2007 року).
В іпотеку передано квартиру, яка придбана ОСОБА_1 у власність за рахунок отриманих кредитних коштів.
Пунктом 7.1. кредитного договору від 26 жовтня 2007 року передбачений порядок погашення заборгованості, а саме щомісячно в період з 22 по 26 число позичальник повинен надати банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 1 354, 09 грн для погашення заборгованості по кредитному договору, яка складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.
Відповідно до пункту 2.3.1. кредитного договору від 26 жовтня 2007 року банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів при зміні кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення договору, у разі зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань в страховий (резервний) фонд чи зміни середньозваженої ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому Банк направляє позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати вступу в силу зміненої процентної ставки.
Листом банку від 31 грудня 2008 року підвищено із з 01 лютого 2009 року розмір процентів за кредитним договором із ОСОБА_1
до 25, 48% річних.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 27 грудня
2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 04 березня 2014 року, відмовлено у задоволенні позову
ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про визнання незаконним підвищення процентної ставки за кредитним договором та визнання недійсною умови пункту 2.3.1. кредитного договору від 26 жовтня 2007 року.