Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 488/4982/14-ц
провадження № 61-37978ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - прокурор Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та державного підприємства "Миколаївське лісове господарство",
відповідачі: Миколаївська міська рада, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2017 року, ухвалене у складі судді
Лазаревої Г. М та постанову Апеляційного суду Миколаївської області
від 10 травня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: Данилової О. О., Коломієць В. В., Шаманської Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року прокурор Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та державного підприємства "Миколаївське лісове господарство" звернувся до суду із позовом до Миколаївської міськради, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання незаконними окремих пунктів рішень Миколаївської міської ради та їх скасування, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки у державну власність.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до пункту 44 розділу 1 рішення Миколаївської міськради від 17 грудня 2009 року № 42/65 ОСОБА_1 отримав дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1 000 кв. м за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування, з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_2, з присвоєнням окремої адреси.
Пунктами 8, 8.2 розділу 4 рішення Миколаївської міськради від 25 червня 2010 року № 47/51 затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1 000 кв.м за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 .
На підставі вказаних рішень ОСОБА_1 02 вересня 2010 року отримав державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 904572.
14 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_2 набула право власності на спірну земельну ділянку та 22 грудня 2010 року отримала державний акт серії ЯЛ № 611629.
Посилаючись на численні порушення вимог земельного законодавства при передачі у власність фізичній особі земельної ділянки лісогосподарського призначення державної форми власності та уточнивши позовні вимоги, прокурор просив:
- визнати причини пропуску строку для звернення до суду із позовом поважними та поновити строк позовної давності;
- визнати незаконним та скасувати пункт 44 розділу 1 рішення Миколаївської міськради від 17 грудня 2009 року№ 42/65;
- визнати незаконним та скасувати пункти 8, 8.2 розділу 4 рішення Миколаївської міськради від 25 червня 2010 року№ 47/51;
- визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 904572 виданий ОСОБА_1 02 вересня
2010 року, та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011049800725;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 2939
від 14 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 ;
- витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 1 000 кв.м з кадастровим номером 4810136600:05:031:0029, вартістю 137 580 грн, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2017 рокупозов прокурора задоволено.
Визнано причини пропуску строку для звернення до суду із позовом поважними та поновлено строк позовної давності.
Визнано незаконним та скасовано пункт 44 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 42/65 від 17 грудня 2009 року, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку орієнтовною площею до 1 000 кв.м з наданням адреси.
Визнано незаконним та скасовано пункти 8, 8.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради № 47/51 від 25 червня 2010 року, яким надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку лісового фонду урочища "Жовтневе" для будівництва індивідуального житлового будинку орієнтовною площею до 1 000 кв.м по АДРЕСА_2 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1 000 кв.м, кадастровий номер 4810136600:05:031:0029, від 14 жовтня
2010 року № 2939, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано недійсним виданий ОСОБА_1 державний акт серії
ЯЛ № 904572 від 02 вересня 2010 року, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011049800725.
Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1 000 кв.м, з кадастровим номером 4810136600:05:031:0029, вартістю 137 580 грн, по АДРЕСА_2 у власність держави в особі Миколаївської обласної Державної адміністрації з подальшою передачею у постійне користування ДП "Миколаївське лісове господарство".
Задовольняючи позов прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що Миколаївською міською радою в односторонньому порядку, всупереч діючому законодавству та з порушенням своїх повноважень, за відсутності висновку спеціально уповноваженого органу лісового господарства, висновку державної експертизи землевпорядної документації, було вилучено у законного землекористувача - ДП "Миколаївське лісове господарство", спірну земельну ділянку поза волею останнього, та прийнято рішення про розпорядження цією земельною ділянкою.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що державний акт виданий ОСОБА_1 згідно рішень міськради, які суд вважає незаконними, підлягає визнанню недійсним та скасуванню.
Оскільки вказані рішення Миколаївської міськради були прийняті із порушенням вимог законодавства, то укладений на їх підставі договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки в силу положень частини першої статті 203 та статті 215 ЦК України є недійсним.
Крім того, суд першої інстанції врахував, що спірна земельна ділянка була незаконно вилучена із державної власності та перебувала у постійному користуванні ДП "Миколаївське лісове господарство", а повноваження щодо розпорядження нею мала від імені держави Миколаївська обласна державна адміністрація, а тому витребував спірну земельну ділянку у ОСОБА_2 та повернув її у власність держави.
Даючи оцінку заяві представника відповідача щодо застосування строку позовної давності суд врахував, що не дивлячись на те, що в роботі 42 і 47 сесій Миколаївської міської ради 17 грудня 2009 року і 24 - 25 червня
2010 року приймали участь помічники прокурора матеріали справи не містять даних про отримання прокуратурою у 2009-2010 роках спірних рішень Миколаївської міської ради.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 10 травня
2018 року за результатами розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_2 , рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва
від 28 листопада 2017 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:05:031:0029
від 14 жовтня 2010 року скасовано; у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 1 000 кв.м по АДРЕСА_2, який укладено 14 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено, а крім того виключено з резолютивної частини рішення суду висновок про поновлення позовної давності. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову прокурора про часткове скасування рішень міської ради, визнання недійсним та скасування державного акту на землю, витребування земельної ділянки, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення Миколаївської міської ради № 42/65 від 17 грудня 2009 року та № 47/51
від 25 червня 2010 року (в оскаржуваній частині) прийняті міськрадою всупереч діючому законодавству та з перевищенням повноважень. Незаконність рішень органу місцевого самоврядування щодо передачі спірної ділянки у власність ОСОБА_1 тягне недійсність і державного акту про право власності на земельну ділянку ЯЛ № 904572 від 02 вересня 2010 року, виданого йому на підставі цих рішень.
Оскільки спірна земельна ділянка, маючи статус земель державної власності лісогосподарського призначення, вибула з володіння власника (держави) поза його волею, а відповідачем набута незаконно, апеляційний суд вважав вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для витребування земельної ділянки у останнього набувача - ОСОБА_2 відповідно до статті 153 ЗК України та пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 14 жовтня
2010 року, апеляційний суд виходив з того, що вимога про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності (нікчемності) угоди (статті 215, 216 ЦК України) та вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 388 ЦК України) не застосовуються одночасно та є самостійними вимогами. Способи захисту, передбачені цими нормами, залежать від того, права якого суб`єкта порушені та чи є він стороною правочину. Способом захисту порушених прав власника майна, який не є стороною недійсного договору, є застосування механізму, передбаченого статтею 388 ЦК України.
Виключивши з резолютивної частини рішення суду першої інстанції висновок про поновлення пропущеного строку позовної давності, суд апеляційної інстанції виходив з того, що факти незаконної передачі земельних ділянок в урочищі "Жовтневе" стали відомі прокурору лише в ході прокурорської перевірки, проведеної у період липня-серпня 2014 року, тоді як будь-яких відомостей про те, що розпорядник земель державної власності дізнався про порушення вимог земельного законодавства раніше, матеріали справи не містять. Тому колегія суддів дійшла висновку про те, що звернення прокурора з позовом за захистом порушених прав держави здійснено в межах строків позовної давності, передбачених статтею 256
ЦК України.
Апеляційний суд вважав, що генеральний план розвитку міста Миколаєва (1986 рік), який містить відомості про те, що спірна ділянка не відноситься до категорії "земель лісів міста" не визначає дійсний статус земельної ділянки як за формою власності, так і за цільовим призначенням. До того ж до земель лісогосподарського призначення входять не тільки землі лісів, а й нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 55 ЗК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 листопада
2017 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області
від 10 травня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову прокурора.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що земельний спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах юридичних осіб - Миколаївської ОДА та
ДП "Миколаївське лісове господарство" з вимогами до Миколаївської міської ради, яка також є юридичною особою.
Вважала, що суди дійшли безпідставних висновків про належність земельної ділянки до земель державного лісового фонду, оскільки наявні у справі матеріали лісовпорядкування є недопустимими доказами, відсутні їх погодження та затвердження у встановленому законодавством порядку. Судами безпідставно відмовлено в проведенні судової земельно-технічної експертизи, яка є обов`язковою для вирішення цього спору.
Миколаївська міська рада мала повноваження на розпорядження земельною ділянкою, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин не було проведено розмежування земель державної та комунальної власності в межах м. Миколаєва.
Стверджує, що висновки апеляційного суду про звернення прокурора до суду в межах строків позовної давності, не відповідають матеріалам справи, в яких міститься доказ щодо обізнаності ДП "Миколаївське лісове господарства" у 2009 році про передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_1 . Посилаючись на погоджувальні документи, вказує, що облдержадміністрація із 2010 року була обізнана про виділення спірної земельної ділянки, тому держава про порушення свої прав повинна була дізнатися ще у 2009-2010 роках, однак позов в інтересах держави прокурором подано до суду лише у 2014 році, тобто зі спливом строку позовної давності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2018 року першим заступником прокурора Миколаївської області подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 10 травня 2018 року залишити без змін.
Звертає увагу, що твердження заявника про розгляд справи за правилами господарського судочинства є хибними. Крім того, посилаючись на положення статті 19 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), вказує, що базове лісовпорядкування проводиться кожні 10 років, а враховуючи, що останнє лісовпорядкування проводилося у 2013 році, то про порушення своїх прав лісогосподарське підприємство не могло дізнатися раніше ніж отримало матеріали лісовпорядкування.
У серпні 2018 року Миколаївською облдержадміністрацією подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін, наполягаючи на тому, що про порушення своїх прав їй стало відомо після звернення прокурора до суду із даним позовом.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із Корабельного районного суду м. Миколаєва, зупинено виконання рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2017 року в частині витребування земельної ділянки.
У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У квітні 2020 року, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що пунктом 44 розділу 1 рішення Миколаївської міськради від 17 грудня 2009 року № 42/65 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1 000 кв.м. за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування, з метою передачі її у власність, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по
АДРЕСА_2, з присвоєнням окремої адреси.
Пунктами 8 та 8.2 розділу 4 рішення Миколаївської міськради від 25 червня 2010 року № 47/51 затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 1 000 кв.м., за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з віднесенням її до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 .
02 вересня 2010 року на підставі вказаних рішень Миколаївської міської ради ОСОБА_1 отримав державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 904572, який був зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011049800725, з кадастровим номером 4810136600 :05:031:0029.
На підставі листа ВО "Укрдержліспроект" від 04 вересня 2014 року № 299; викопіювання кварталу 43 Миколаївського лісництва ДП "Миколаївський лісгосп", накладеного на публічну кадастрову карту земельних ділянок; листа Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 11 вересня 2014 року № 896; листа ДП "Миколаївське лісове господарство" від 12 вересня 2014 року № 540, проекту землеустрою, викопіювання із чергового кадастрового плану Управління Держкомзему судами встановлено, що спірна земельна ділянка надана ОСОБА_1 за рахунок земель, що віднесені до земель державного лісового фонду урочища "Жовтневе", квартал 43, та перебувала у постійному користуванні ДП "Миколаївське лісове господарство".
Із листа Головного управління Держземагенства у Миколаївській області за № 10-14-0.5-5459/2-14 від 06 серпня 2014 року, судами встановлено, що обов`язкова державна експертиза проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по
АДРЕСА_2 не проводилась.
Після отримання ОСОБА_1 зазначеного державного акту на землю, 14 жовтня 2010 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки.
Із копії постанови прокуратури Корабельного району м. Миколаєва про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законодавства від 29 липня 2014 року та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань суди встановили факт проведення прокуратурою Корабельного району м. Миколаєва перевірки додержання Миколаївською міською радою вимог земельного законодавства під час розпорядженням земельними ділянками лісового фонду, розташованих у сосновому бору "Маяк" Корабельного району міста.
Судами встановлено, що згідно постанови Ради Міністрів УРСР
від 21 березня 1966 року № 234 "Про здійснення першочергових заходів по боротьбі з ерозією ґрунтів у Миколаївській області" державному лісовому фонду під заліснення і ведення лісового господарства було передано
17 789,8 га земельних угідь у Миколаївській області за рахунок земель, вилучених у колгоспів та радгоспів, зокрема, 4 161,1 га лісів та лісонасаджень. Лісовий масив, до складу якого входить спірна ділянка, був переданий до лісового фонду із земель радгоспу ім. Карла Маркса.
Лісогосподарське призначення земельного масиву, до складу якого входить спірна ділянка, а також державна форма власності та права
ДП "Миколаївське лісове господарство" як землекористувача підтверджено повідомленням Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, та листом ДП "Миколаївське лісове господарство за № 540 від 12 вересня 2014 року. Факт розташування спірної ділянки в кварталі 43 урочища "Жовтневе" та перебування у користуванні державного лісогосподарського підприємства підтверджується і Проектом організації та розвитку лісового господарства "Миколаївліс" (перейменованого у ДП "Миколаївське лісове господарство"), який містить таксаційний опис, поквартальні суми площ та загальних запасів насаджень Миколаївського лісництва, які розподіляється за кварталами та виділами.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції (у нескасованій частині) та постанова апеляційного суду відповідають.
Щодо юрисдикції спору