Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 609/357/17
провадження № 61-41586 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - адвокат Сідорова Ірина Анатоліївна;
відповідачі: ОСОБА_2, Великозагайцівська сільська рада Шумського району Тернопільської області, ОСОБА_3 ;
представник ОСОБА_2 - адвокат Чапаєва Ганна Миколаївна;
треті особи: комунальне підприємство "Шумське бюро технічної інвентаризації", реєстраційна служба Шумського районного управління юстиції Тернопільської області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Тернопільської області від 23 червня 2018 року у складі колегії суддів: Ткач О. І., Бершадської Г. В., Гірського Б. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Великозагайцівської сільської ради Шумського району Тернопільської області, ОСОБА_3, треті особи: комунальне підприємство "Шумське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Шумське бюро технічної інвентаризації"), реєстраційна служба Шумського районного управління юстиції Тернопільської області про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, визнання незаконними та скасування рішення, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлямиАДРЕСА_1 .
Вказувала, що у належному їй житловому будинку зареєстрована та проживає колишня невістка - ОСОБА_2 . Шлюб між відповідачем та її сином ОСОБА_3 розірвано на підставі рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 25 грудня 2014 року. Після розірвання шлюбу з її сином ОСОБА_2, яка повторно одружилася, чинить перешкоди у користуванні належним їй житловим будинком, оскільки крім спільних з її сином дітей, без погодження з нею, поселила до будинку свого нового чоловіка та їхню спільну дитину, внаслідок чого вона позбавлена можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд.
Також вказувала, що під час розгляду цієї справи ОСОБА_2 долучила до матеріалів справи копію свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3, намагаючись тим самим підтвердити, що вона проживає у спірному будинку на законних підставах, оскільки власником спірного будинку є її колишній чоловік ОСОБА_3 .
Вважала свідоцтво про право власності на житловий будинок незаконним, оскільки син з ОСОБА_3 з порушенням вимог закону оформив на своє ім`я право власності на вказаний житловий будинок.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд усунути їй перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 з цього будинку, визнати незаконним та скасувати рішення № 76 виконавчого комітету Великозагайцівської сільської ради Шумського району Тернопільської області від 23 жовтня 2007 року "Про оформлення права власності на житловий будинок", визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ОСОБА_3, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні майном ОСОБА_1 шляхом виселення з житлового будинку АДРЕСА_1 .
Визнано незаконним та скасовано рішення № 76 виконавчого комітету Великозагайцівської сільської ради Шумського району Тернопільської області від 23 жовтня 2007 року "Про оформлення права власності на житловий будинок".
Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 23 жовтня 2012 року Великозагайцівською сільською радою Шумського району Тернопільської області ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 37962420).
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні майном ОСОБА_1 шляхом виселення із належного позивачу житлового будинку, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не є членом сім`ї позивача у розумінні вимог статті 64 ЖК УРСР та ніколи їм не була, сторони у справі ніколи не проживали разом, не вели спільне господарство та не були пов`язані спільним побутом. Позивач, як власник, надала згоду на проживання невістки у спірному будинку, що відповідає положенням статті 383 ЦК України, однак ОСОБА_2 не набула права постійного користування спірним будинком і тому на вимогу власника майна підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Тернопільської області від 23 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Кременецького районного суду від 26 грудня 2018 року стосовно вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та судових витрат скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції вірно констатовано право позивача як власника будинку на звернення до суду за захистом свого порушеного права та усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом виселення, оскільки таке право гарантується законом. Проте, задовольняючи позовні вимоги про виселення відповідача, судом не враховано можливість істотного порушення основоположних прав інших осіб, зокрема права на житло, які гарантуються не лише чинним законодавством України, а й міжнародними нормативно-правовими актами.
Відповідач разом з неповнолітніми дітьми проживає у будинку, належному позивачу на праві власності, який є їхнім постійним місцем проживання. При цьому позивач не оспорює право проживання малолітніх онуків у спірному будинку, на утримання яких її син ОСОБА_3 сплачує відповідачу аліменти. Позивач із сім`єю проживає у іншому селі, з сім`єю сина ніколи спільно не проживала та фактично не користується спірним будинком. ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами, що виселення відповідача зі спірного будинку викликано необхідністю використання нею вказаного будинку для особистого проживання, тобто, становить для неї гостру соціальну необхідність. Судом першої інстанції не враховано, що внаслідок виселення не лише ОСОБА_2, а й троє її неповнолітніх дітей фактично залишаться безпритульними, при цьому до справи не залучено орган опіки та піклування, який законом зобов`язаний представляти та захищати інтереси та права дітей, у тому числі і право на житло дітей, що кореспондується із вимогами статтей 6, 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 609/41586/17 із Кременецького районного суду Тернопільської області.
У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права: статті 41 Конституції України, статей 317, 318, 321, 383, 391, 406 ЦК України, статей 150, 156 ЖК УРСР, статті першої Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Вказувала, що ОСОБА_2 не є та ніколи не була членом її сім`ї, оскільки не належить до кола осіб, визначених статтею 64 ЖК УРСР, вони ніколи разом не проживали та не вели спільне господарство. Зазначала, що ОСОБА_2 вселилась та зареєструвалась у спірному будинку з її згоди, перебуваючи у статусі невістки - дружини її сина ОСОБА_3, тому після розірвання шлюбу втратила право проживання у належному їй на праві власності будинку і підлягає виселенню. Вказувала, що ОСОБА_2 чинить їй перешкоди у користуванні, розпоряджанні належним їй житловим будинком, оскільки після розірвання шлюбу з її сином повторно одружилася і крім спільних з її сином дітей, без погодження з нею, поселила до будинку свого нового чоловіка та їхню спільну дитину, внаслідок чого вона позбавлена можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд. Вказувала, що не заявляла позовні вимоги про виселення зі спірного будинку малолітніх дітей відповідача, рішення суду першої інстанції не стосується їх прав, відповідач не зазначала у суді першої інстанції про будь-які можливі порушення права дітей та не довела належними та допустимими доказами порушення їх прав та наявності у неї права на користування належним їй житловим будинком, тому необхідність у залученні у справі органу опіки та піклування, про що зазначив апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, відсутня.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 20 грудня 2005 року за ОСОБА_1 визнано право на спадкове майно, яке залишилось після смерті її тітки - ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, яке складається із права на будинковолодіння АДРЕСА_1 (а. с. 9).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 26 січня 2017 року власником домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а. с. 8).
Згідно рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 25 грудня 2014 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано (а. с. 13).
Згідно довідки від 30 січня 2017 року, виданої Великозагайцівською сільською радою Шумського району Тернопільської області, у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 12).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.