Постанова
Іменем України
04 травня 2020 року
м. Київ
справа № 404/2561/15
провадження № 61-39670св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Кіровограді,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 березня 2018 року у складі судді Бершадської О. В. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2018 року у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Мурашка С. І., Суровицької Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Кіровограді (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") про визнання договорів недійсними, припинення іпотеки та зобовʼязання зарахувати кошти.
Позовна заява мотивована тим, що 24 квітня 2008 року між нею та банком укладено кредитний договір № 55208С13, відповідно до якого банк надав їй кредит у сумі 26 350 доларів США з кінцевою датою погашення 23 квітня 2033 року, зі сплатою 12,5% річних. Додатками до кредитного договору є: Графік погашення кредиту за договором (додаток № 1), Таблиця сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки (додаток 2), а також 28 травня 2010 року та 31 травня 2010 року між ними укладені додаткові договори до кредитного договору .
У порядку забезпечення виконання умов кредитного договору укладено іпотечний договір № 55208Z20, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Вказувала, що додаток № 1 до кредитного договору "Графік платежів" не містить даних графіку щомісячних платежів у розрізі сум сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача за кожним платіжним періодом, детально не розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом. Сума погашення за кожний платіжний період складає 87,84 доларів США.
Додаток № 2 до кредитного договору "Таблиця сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки" складений не у відповідності до строковості, зазначеній у договорі (дата погашення з 1 по 15 число кожного місяця, однак в додатку № 2 зазначається дата 24 число кожного місяця). Сума погашення за кожний платіжний період складає 87,83 доларів США.
Зазначала, що всупереч вимогам діючого законодавства кредитний договір не містить обґрунтування оплати послуг нотаріуса за вчинення дій щодо оформлення іпотечного договору, лише у додатку № 2 до кредитного договору зазначається сума у розмірі 1 130 доларів США якоплата послуг нотаріуса. Також у додатку № 2 до кредитного договору не зазначаються суми, сплачені позичальником у розмірі 1 565 грн 50 коп., що згідно з курсом Національного банку України на день сплати становить 310 доларів США, як оплата збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, яке вона сплатила відповідно до квитанції № 12 від 24 квітня 2008 року, сума, яку вона мала сплатити відповідно до пункту 36 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410, за внесення запису до Реєстру іпотек у розмірі 34 грн, що згідно з курсом Національного банку України на день сплати становить 6,73 доларів США.
Відповідно до висновку експертного економічного дослідження № 04 від 06 березня 2015 року, складеного судовим експертом ОСОБА_2 , загальний розмір процентів за відсотковою ставкою 12,5 % за весь період користування кредитом замість документально заявленого банком у додатку № 2 до кредитного договору у розмірі 41 844,07 доларів США складає 41 911,57 доларів США. Документально обґрунтована сукупна вартість кредиту у вигляді реальної відсоткової ставки на момент укладення кредитного договору у розмірі 15,99 % та абсолютного значення подорожчання кредиту в розмірі 47 187,49 доларів США замість задекларованих у додатку № 2 до кредитного договору реальної відсоткової ставки на момент укладення кредитного договору у розмірі 15,2 % та абсолютного значення подорожчання кредиту в розмірі 45 155,29 доларів США.
Вказувала, що цим підтверджується, що банк скористався тим, що їй об`єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору, і вона була введена в оману при отриманні кредитних послуг.
Банк не надав їй відомості, необхідні клієнту при укладанні договору, та по суті примусив її сплатити платежі на незаконних підставах. Тобто, під час укладення кредитного договору банк приховав від неї повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав у угоді занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів її в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку вона сплатила би банку, сплачуючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості. Приховування важливої, об`єктивної та необхідної інформації від позичальника перед підписанням договору та невідповідність встановлених між сторонами у договорі умов до фактично встановлених з метою встановлення завищених процентів за користування кредитом та отримання прихованого прибутку свідчить про наявність умислу в діях банку.
Зазначала, що кредитний договір № 55208С13 від 24 квітня 2008 року є таким, що укладений із застосуванням обману зі сторони банку щодо процентної ставки та реальної сукупної вартості кредиту. Ці умови є істотними умовами кредитного договору та такими, що могли вплинути на її рішення як споживача при придбанні послуги з надання кредиту.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням уточнених позовних вимог просила суд визнати недійсним кредитний договір № 55208С13 від 24 квітня 2008 року, укладений між нею та банком, визнати недійсним іпотечний договір № 55208Z20 від 24 квітня 2008 року, укладений між банком та нею, стягнути з відповідача витрати, пов`язані з проведенням судово-економічної експертизи.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 лютого 2017 року позов в частині припинення іпотеки нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, зобов`язання банку зарахувати в рахунок повернення коштів за кредитним договором № 55208С13 від 24 квітня 2008 року всі кошти, які були сплачені нею за кредитним договором, як безпідставно отримані, залишено без розгляду.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що відсутні передбачені законом підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними відповідно до положень статей 203, 215, 230, 234 ЦК України, як укладених внаслідок введення в оману позичальника з боку банку, та положень статей 11, 15, 18, 19 та 21 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо його нечесної підприємницької діяльності та несправедливих умов договору, а позивачем не доведено введення його в оману під час укладення спірного кредитного договору, оскільки перед підписанням ОСОБА_1 мала можливість ознайомитися з текстом і умовами договору, власноручно підписала його та графік погашення заборгованості, при цьому після укладення з банком спірного правочину продовжувала здійснювати платежі на виконання умов кредитного договору, з урахуванням внесених змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У липні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 липня 2018 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року № 1112/0/226-20 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що за клопотанням було призначено судово-економічну експертизу, висновок експерта повністю підтверджує обставини, зазначені у позовній заяві, проте судами не було надано належної правової оцінки висновку експерта та не взято до уваги документально підтверджений факт введення позичальника в оману щодо істотних умов кредитного договору. Відповідач не надав суду жодних письмових доказів, які б ставили під сумнів або спростовували вказаний висновок.
З аналізу кредитного договору вбачається, що в його змісті відсутні встановлені законодавством обовʼязкові умови, які необхідні для його укладення, а саме банк при укладенні оспорюваного кредитного договору з позичальником належно не здійснив детальний, достовірний та обʼєктивний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), повʼязаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту згідно положень статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та пункту 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (далі - Правила). Також під час укладення кредитного договору банком було порушено пункти 3.3, 3.4, 3.8 Правил.
Таким чином, вважає, що в момент підписання кредитного договору між сторонами вона була введена в оману банком щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки, загальної сукупної вартості абсолютного значення подорожчання кредиту.
З огляду на вказане зазначає, що оспорюваний кредитний договір є недійсним в силу положень статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів".
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", у якому вказано, що судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального право, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 55208С13, за умовами якого банк зобов`язувався надати позивачу на придбання квартири 26 350 доларів США, а позивач зобов`язувалася повернути в порядку і на умовах, визначених цим договором та графіком погашення кредиту за договором, який є додатком № 1 до кредитного договору, вказані кошти та сплатити проценти за його користування, з кінцевою датою погашення 23 квітня 2033 року.
У статті 6 спірного договору вказано, що позичальник володіє інформацією та погоджується з тим, що укладення цього договору, договорів, що забезпечують його зобов`язання за цим договором, договором страхування тощо може потягнути за собою необхідність здійснення платежів на користь третіх осіб у розмірах, встановлених чинним законодавством України та /або третіми особами. Позичальник підтверджує, що його попереджено про валютні ризики, які він може понести у разі отримання кредитних коштів, та надано інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов`язаних з конвертацією валюти. Сукупна вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартість всіх супутних послуг та інших фінансових зобов`язань позичальника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту визначена з наявних на момент укладення цього договору у банка показників і даних та наведена в додатку № 2 до цього договору.
Факт підписання кредитного договору, додатку № 1 "Графік погашення кредиту за договором", додатку № 2 "Таблиця сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки" позивачем не оспорюється.
Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надав передбачені договором кошти позивачу, яка купила квартиру АДРЕСА_1 за 156 550 грн, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 24 квітня 2008 року за реєстром №1726.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 24 квітня 2008 року за реєстром № 1746 між банком та позивачем укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, предметом іпотеки є вищезазначена квартира.
28 травня 2010 року між банком та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 55208С13-1 до кредитного договору, відповідно до якого у статті 2 пункту 2.2 кредитного договору було вилучено підпункт 2.2.2 щодо сплати комісії за управління кредитом.
31 травня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 55208С13-2 до кредитного договору, відповідно до якого змінено підпункт 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 кредитного договору, а саме встановлено нові проценти за користування кредитом у розмірі 0,1 % річних та виключено підпункт 2.4.2 пункту 2.4 статті 2 кредитного договору щодо розміру пені.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 березня 2010 року з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 29 592,94 доларів США (т. 1, а. с.105-106). 30 квітня 2010 року на виконання зазначеного рішення суду видано виконавчий лист.
У червні 2012 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: управління державної міграційної служби України у Кіровоградській області, служба у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку.
Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 січня 2013 року, позов ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено частково.
Звернуто стягнення на належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 28,4 кв. м шляхом її продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Встановлено початкову ціну предмета іпотеки для подальшої реалізації у розмірі 118 087 грн. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2013 року заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 січня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК Українивстановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.