Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 335/8677/16
провадження № 61-45482св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4, Вознесенівський районний відділ у м. Запоріжжі Управління державної міграційної служби в Запорізькій області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Запорізької області, у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Бєлки В. Ю., від 18 вересня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4, Вознесенівський районний відділ у м. Запоріжжі Управління державної міграційної служби в Запорізькій області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 24 грудня 2010 року між ним і ОСОБА_4 був укладений договір позики, за яким він передав у власність ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 40 000 доларів США, а останній зобов`язався повернути вказану суму у строк до 24 грудня 2011 року. Проте відповідач позику не повернув.
Пунктом 4 договору позики передбачено, що в разі неповернення суми боргу в строк до 24 грудня 2011 року з боржника стягується пеня у розмірі 0, 2 % від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пеня за період з 25 грудня 2011 року по 18 липня 2016 року склала 49 070, 59 доларів США, інфляційні втрати за період з 25 грудня 2011 року по 18 липня 2016 року склали 35 440, 00 доларів США, а 3 % річних - 5 483, 83 долари США.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики між позивачем і ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, за умовами якого ним забезпечується виконання зобов`язання, що виникло у ОСОБА_4 на підставі договору позики, укладеного 24 грудня 2010 року.
Відповідно до пункту 2 іпотечного договору предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, яку сторони оцінили в 318 400, 00 грн.
12 грудня 2014 року власник квартири, іпотекодавець ОСОБА_5 померла, правонаступником якої є її донька, відповідач по справі ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки МКП "Основаніє" № 4650 від 30 березня 2016 року разом з ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 проживає її повнолітній син ОСОБА_3 .
Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за договором позики № 15077 від 24 грудня 2010 року у розмірі 129 994, 42 доларів США, що за курсом НБУ 24, 807177 грн становить 3 224 794, 58 грн, звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ОСОБА_1 з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів та технічної документації на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ОСОБА_1 всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселити ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, у складі судді Калюжної В. В., від 04 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якого було заявлено стороною спору, з вимогами по повернення коштів за договором позики до боржника позивач не звертався.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 18 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_6 задоволено частково.
В рахунок погашення заборгованості за договором позики № 15077 від 24 грудня 2010 року у розмірі 129 994, 42 доларів США, що за курсом Національного банку України 24,807177 грн становить 3 224 794, 58 грн, звернуто стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ОСОБА_1 з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів, технічної документації на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ОСОБА_1 всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. В решті позовних вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки позичальник ОСОБА_4 до теперішнього часу не виконав умови договору позики та не повернув позику у розмірі і в порядку, встановленими договором позики, у ОСОБА_1 виникло беззаперечне право на звернення стягнення на предмет іпотеки, власником якого в порядку спадкування є ОСОБА_2 . Розрахунок заборгованості за договором позики на час звернення до суду з позовними вимогами та під час судового розгляду відповідачами не оспорено.
Крім того, за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки мало місце переривання строку позовної давності, у зв`язку з чим як по основному зобов`язанню (договір позики), так і по додатковому зобов`язанню (договір іпотеки) трирічний строк позовної давності, встановлений відповідно до вимог статті 257 ЦК України, ОСОБА_1 не пропущено.
Матеріали справи не містять жодних доказів відносно того, що відповідачі у справі, як правонаступники ОСОБА_5, проживають у квартирі, яка є предметом іпотеки, а тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для виселення відповідачів із зазначеної квартири.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять скасуватипостанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 вересня 2018 року і залишити в силі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом зроблено необґрунтований висновок про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності при зверненні до суду із цим позовом. Позивач взагалі не звертався до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики до боржника ОСОБА_7 та, відповідно, пропустив строк позовної давності за основною вимогою, який сплив 25 грудня 2014 року. Позивачем неправильно здійснено розрахунок заборгованості за кредитним договором, на чому наголошувалося відповідачами, однак апеляційним судом не надано належної оцінки цій обставині.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
15 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 335/8677/16 розподілено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4, Вознесенівський районний відділ у м. Запоріжжі Управління державної міграційної служби в Запорізькій області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення призначено до судового розгляду колегію у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що при вирішенні спору судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права, встановлено обставини справи, яким надано належну оцінку, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків апеляційного суду. Позивач вказує, що ним не пропущено строк позовної давності при зверненні до суду із цим позовом.
У поданих відзивах на касаційну скаргу третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_4 посилається на те, що доди касаційної скарги є обґрунтованими, касаційна скарга підлягає до задоволення, а позовні вимоги не ґрунтуються на законі та до задоволення не підлягають.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір позики, за яким останній отримав у позику грошові кошти у сумі 318 400, 00 грн, що еквівалентно 40 000 доларів США, зі строком виплати боргу до 24 грудня 2011 року.
Передача грошових коштів у розмірі 40 000 доларів США була оформлена розпискою від 24 грудня 2010 року.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 своїх зобов`язань за договором позики № 15077 від 24 грудня 2010 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 24 грудня 2010 року було укладено іпотечний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І. І та зареєстрований в реєстрі за № 15079.
Відповідно до пункту 1 іпотечного договору № 15079 від 24 грудня 2010 року ним забезпечується виконання зобов`язання, що виникло у ОСОБА_4 на підставі договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І. І. за № 15077, укладеного на суму 318 400, 00 грн, що за курсом НБУ на момент укладення договору складало 40 000 доларів США, з обумовленим в основному договорі строком повернення боргу до 24 грудня 2011 року.
Відповідно до пункту 2 іпотечного договору № 15079 від 24 грудня 2010 року предмет іпотеки складає квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
У пункті 4 іпотечного договору сторони оцінили предмет іпотеки в 318 400, 00 грн.
Відповідно до пункту 3 іпотечного договору предмет іпотеки належить іпотекодавцю ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого Запорізькою Регіональною Біржею нерухомості 26 вересня 1994 року за № 696.К.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1, виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції 12 грудня 2014 року.
Відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_5 та прийняла спадщину у встановленому законом порядку (заява від 04 червня 2015 року), що підтверджується матеріалами спадкової справи № 166/2015 року, заведеної після смерті ОСОБА_5 .
Позиція Верховного Суду
Частинами першою-третьою статті 400 ЦПК України (тут і надалі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.