Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 395/174/17
провадження № 61-26099св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н",
відповідачі: ОСОБА_1, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агролан",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області, у складі колегії суддів: Черненко В. В., Кіселика С. А., Суровицької Л. В., від 22 березня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" (далі - ТОВ "Агроконтракт-Н") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан" (далі - СТОВ "Агролан") про визнання договору оренди землі недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем.
Свої вимоги ТОВ "Агроконтракт-Н" обґрунтовувало тим, що ОСОБА_1 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку належить земельна ділянка площею 3,65 га, кадастровий номер 3523881300:02:000:0369, яка розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. 09 жовтня 2008 року між ТОВ "Агроконтракт-Н" та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки строком на п`ять років, вказану земельну ділянку позивач орендував згідно зі схемою, разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками.
Вказаним договором передбачено, що дія договору продовжується на наступний термін, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за шість місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною.
ОСОБА_1 не повідомив позивача за шість місяців до закінчення дії договору про свій намір не продовжувати його на наступний термін.
ТОВ "Агроконтракт-Н"заявляло, що 27 березня 2013 року та 06 березня 2014 року направило ОСОБА_1 листи-повідомлення про поновлення договору, до яких було долучено проект додаткової угоди, але позивач так і не був повідомлений про прийняте відповідачем рішення.
Після закінчення строку договору оренди ТОВ "Агроконтракт-Н" продовжувало користуватися земельною ділянкою та сплачувало орендну плату за її користування.
В 2015 році позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 та СТОВ "Агролан" уклали договір оренди землі щодо вказаної земельної ділянки, тобто тієї ділянки, яка перебувала у користуванні позивача.
Крім того, при укладенні вказаного договору не здійснювалося встановлення меж земельної ділянки. У зв`язку з тим, що встановлення меж земельної ділянки до підписання договору оренди між відповідачами не здійснювалося, на момент укладення та реєстрації спірного договору місце розташування земельної ділянки, яке є істотною умовою договору, не було встановлене.
Із урахуванням зазначеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просив позов задовольнити, визнати недійсним договір оренди землі № 50 від 01 вересня 2014 року, укладений між відповідачами щодо зазначеної вище земельної ділянки, визнати поновленим договір оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Агроконтракт-Н" щодо зазначеної земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області, у складі судді Орендовського В. А., від 02 листопада 2017 року у задоволенні позову ТОВ "Агроконтракт-Н" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони спору дотримались вимог частин першої-п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме: орендар щодо повідомлення про намір реалізувати переважне право на укладення договору оренди землі після закінчення строку його дії, а орендодавець щодо надання відповіді в межах місячного строку після отримання листа-повідомлення про прийняте ним рішення щодо поновлення договору оренди землі. При наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі переважне право орендаря припиняється, а тому укладенням договору 01 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та СТОВ "Агролан" права позивача не порушені.
Окрім того, 31 липня 2017 року щодо вказаної спірної земельної ділянки між відповідачами укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), державна реєстрація якого здійснена 01 серпня 2017 року. За таких обставин спірний договір оренди землі № 50 від 01 вересня 2014 року внаслідок його розірвання не створює жодних юридичних наслідків.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 березня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "Агроконтракт-Н" задоволено частково. Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2017 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання договору оренди землі поновленим та ухвалено в цій частині позову нове рішення, яким визнано поновленим договір оренди земельної ділянки площею 3,65 га кадастровий номер 3523881300:02:000:0369, укладений 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агроконтракт-Н". В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач, як орендар, належно виконував умови договору оренди, дотримався строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, орендодавець не надіслав у встановлений законом строк відмову у поновленні договору на новий строк, не повідомив про намір укласти договір оренди з іншим орендарем та уклав договір оренди з іншим орендарем на умовах, що не є рівними або кращими у порівнянні з запропонованими попереднім орендарем. У позивача на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі" є переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк і це право було порушено у зв`язку з укладенням орендодавцем договору оренди із іншим орендарем.
Однак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним, оскільки цей договір внаслідок його розірвання не створює жодних юридичних наслідків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасуватипостанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 березня 2018 року і залишити в силі рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду суперечить матеріалам справи, не узгоджується із положеннями частин першої-п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки орендарем не дотримано процедури, за умови дотримання якої він набуває переважне право на укладення договору оренди землі. Орендарем невчасно виплачено орендну плату, лист щодо наміру укладення договору оренди на новий строк було надіслано за межами шестимісячного строку, доказів отримання орендодавцем кореспонденції від орендаря суду надано не було. Власником земельної ділянки двічі направлялися орендарю листи-повідомлення щодо відмови у продовженні договору оренди на новий строк. Позивачем також не надано доказів на підтвердження того, що він продовжував користуватися земельною ділянкою по закінченні договору оренди.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
13 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 395/174/17 розподілено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року справу за позовом ТОВ "Агроконтракт-Н" до ОСОБА_1, СТОВ "Агролан" про визнання договору оренди землі недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 жовтня 2008 року між ОСОБА_1, як орендодавцем, та ТОВ "Агроконтракт-Н", як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 3,65 га, кадастровий номер 3523881300:02:000:0369, яка розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області строком на п`ять років.
Пунктом 14.1 договору оренди передбачено набрання ним чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Державна реєстрація договору здійснена 24 серпня 2009 року у Новомиргородському районному відділенні КРФ ДП "ЦДЗК", про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04.09.377.00218.
Пунктом 9.3.4 договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Агроконтракт-Н", передбачено, що орендар після закінчення строку договору має переважне право на його поновлення на новий строк.
Сторони погодились, що дія договору продовжується на наступний термін дії, вказаний у пункті 3.1 цього договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за шість місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною (пункт 3.2 договору оренди).
Пунктами 9.1-9.5, 12.1-12.5 цього договору оренди землі встановлено права та обов`язки орендодавця та орендаря відповідно до Закону України "Про оренду землі", яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Укладений 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та СТОВ "Агроконтракт-Н" договір оренди землі діяв до 24 серпня 2014 року.
До закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки позивач, з метою реалізації свого переважного права щодо поновлення договору оренди, двічі направляв орендодавцю ОСОБА_1 листи-повідомлення з пропозицією відносно поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди № 1, а саме: від 27 березня 2013 року за № ЛП-13 та від 06 березня 2014 року за № 120/1.
Доказів направлення листа-повідомлення від 27 березня 2013 року не надано. Квитанцією про відправлення поштового рекомендованого листа підтверджується, що лист-повідомлення від 06 березня 2014 року з проектом додаткової угоди № 1 на адресу ОСОБА_1 було направлено позивачем 22 квітня 2014 року.
У додатковій угоді № 1 до договору оренди земельної ділянки від 09 жовтня 2008 року орендарем запропоновано ОСОБА_1 встановити розмір орендної плати 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з безкоштовною оранкою та культивацією городів до 0,25 га, безкоштовно 500 кг соломи та допомогу на поховання у розмірі 700 грн.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 у лютому 2014 року направляв позивачу лист про те, що не бажає продовжувати орендні відносини після закінчення строку дії договору оренди землі, але відповіді на нього не отримував. Після того, як отримав лист-повідомлення з проектом додаткової угоди у квітні 2014 році та ознайомився з умовами договору, які пропонувало товариство, ОСОБА_1 направив поштою лист, в якому повідомив, що не має наміру продовжувати (пролонгувати) з ТОВ "Агроконтракт-Н" дію договору оренди чи укладати новий договір.
Копією листа-повідомлення щодо відмови у продовженні договору оренди землі від 26 квітня 2014 року, оригінал якого та квитанція про його направлення поштою орендарю оглянуті в судовому засіданні, підтверджується направлення листа-повідомлення ОСОБА_1 директору ТОВ "Агроконтракт-Н", в якому відповідач зазначив про своє небажання продовжувати орендні відносини після закінчення строку дії договору від 09 жовтня 2008 року.
Журналом реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ "Агроконтракт-Н" підтверджується, що товариством отримано лист ОСОБА_1 за вх. № 228 від 29 квітня 2014 року.
01 вересня 2014 року ОСОБА_1 уклав договір оренди землі № 50 з СТОВ "Агролан", державну реєстрацію договору здійснено 29 листопада 2014 року, відповідно до якого передав в оренду товариству спірну земельну ділянку строком на три роки.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.