Постанова
Іменем України
07 травня 2020 року
м. Київ
справа № 754/2354/18
провадження № 61-47371св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" на рішення Деснянського районного суду міста Києва, у складі судді Лісовської О. В., від 20 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С., від 18 жовтня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" (далі - КП "Київкінофільм") про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та зобов`язання видати трудову книжку.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 01 липня 2014 року він працював у КП "Київкінофільм" на посаді спеціаліста-бухгалтера. 08 листопада 2017 року він на підставі частини першої статті 38 КЗпП України написав заяву на звільнення за власним бажанням, яку відправив рекомендованим листом відповідачу, однак звільнений не був і трудову книжку йому не видали. Вказував, що після неодноразових усних звернень щодо звільнення згідно поданої заяви він 28 листопада 2017 року направив вимогу про звільнення та направлення трудової книжки на його адресу рекомендованим листом, який повернувся в зв`язку з неотриманням його відповідачем.
Із урахуванням зазначеного, посилаючись на положення статей 115, 116, частини четвертої статті 235 КЗпП України, позивач просив позов задовольнити, стягнути з КП "Київкінофільм" на його користь середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки, а саме за період з 28 листопада 2017 року по день фактичного звернення до суду - 22 лютого 2018 року (62 дня) у розмірі 14 652, 00 грн та зобов`язати відповідача видати йому трудову книжку, оформлену у відповідності до його заяви та чинного законодавства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з КП "Київкінофільм" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 14 652, 00 грн. В частині позовних вимог про зобов`язання видати трудову книжку відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що трудова книжка була видана позивачу роботодавцем з порушенням строків, передбачених трудовим законодавством, а тому є підстави для задоволення вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки. Позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання видати трудову книжку задоволенню не підлягають, оскільки 13 червня 2018 року трудова книжка була видана позивачу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року апеляційну скаргу КП "Київкінофільм" залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки у визначеному позивачем розмірі, оскільки перебіг двотижневого строку, передбаченого статтею 38 КЗпП України, розпочався для відповідача з дня отримання ним заяви позивача про звільнення - 10 листопада 2017 року та мав закінчитися 24 листопада 2017 року, однак трудову книжку було видано позивачу лише 13 червня 2018 року, тобто з порушенням строків, передбачених діючим законодавством.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі КП "Київкінофільм" просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору судами неправильно застосовано положення статті 38 КЗпП України. Перебіг двотижневого строку, передбаченого зазначеною статтею КЗпП України, розпочинається з дати попередження роботодавця, якою є фактичне надходження (отримання) роботодавцем заяви працівника про звільнення, а не дата відправлення ним поштової кореспонденції, або ж дата написання відповідної заяви. У листку непрацездатності, який було направлено позивачем на адресу підприємства після подання заяви про звільнення за власним бажанням, позивач зазначив місце роботи КП "Київкінофільм", чим підтвердив своє бажання працювати на підприємстві після бажаної дати звільнення з 22 листопада 2017 року, оскільки лікарняний було відкрито з 23 листопада 2017 року по 27 листопада 2017 року. У телефонній розмові позивач підтвердив своє небажання звільнятися із займаної посади. При вирішенні спору суди не з`ясували та не надали оцінки обставинам отримання позивачем трудової книжки лише 13 червня 2018 року. Вина відповідача у затримці видачі трудової книжки відсутня.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
15 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 754/2354/18 розподілено судді-доповідачеві.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 01 липня 2014 року був прийнятий на посаду спеціаліста-бухгалтера КП "Київкінофільм" згідно наказу № 241-к від 01 липня 2014 року.
01 липня 2014 року між сторонами був укладений договір про повну матеріальну відповідальність працівника за передані йому підзвітні цінності.
10 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до КП "Київкінофільм" про надання йому відпустки без збереження заробітної плати у період з 13 листопада 2017 року по 22 листопада 2017 року, на підставі чого відпустка була йому надана наказом КП "Київкінофільм" № 682-к від 10 листопада 2017 року.
10 листопада 2017 року до КП "Київкінофільм" рекомендованим листом надійшла заява ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням з 22 листопада 2017 року.
23 листопада 2017 року позивач на роботу не з`явився, а 27 листопада 2017 року електронною поштою від нього надійшла копія листка непрацездатності за період з 23 листопада 2017 року по 27 листопада 2017 року, проте оригінал листка непрацездатності підприємству наданий не був.
З метою з`ясування поважності/неповажності причин відсутності на роботі ОСОБА_1 у період з 23 листопада 2017 року на адресу його реєстрації відповідачем було направлено рекомендовані листи та телеграми від 01 грудня 2017 року, проте відповіді отримано не було.
26 грудня 2017 року відповідно до наказу № 736-к ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади з 28 листопада 2017 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Копії наказу № 736-к від 26 грудня 2017 року, наказу № 746-к від 27 грудня 2017 року про внесення змін до наказу № 736-к від 26 грудня 2017 року підприємство надіслало листом від 27 грудня 2017 року на адресу реєстрації позивача з повідомленням про необхідність з`явитися на підприємство для отримання трудової книжки або надати дозвіл на її пересилання поштою.
Розрахунок з позивачем був здійснений у день видачі наказу про звільнення 26 грудня 2017 року, грошові кошти були направлені позивачу поштовим переказом.